Галицька армія – збройні сили Західно-Української Народної Республіки, створені в листопаді 1918 року, які вели боротьбу за Східну Галичину під час українсько-польської війни 1918-19рр, та разом з Дієвою армією УНР воювали на Правобережній Україні з більшовицькими та білогвардійськими військами в другій половині 1919 року. З пізньої осені 1919 року вийшла з активних бойових дій, навесні 1920 року припинила своє існування.

Історії Галицької армії присвячено чимало спогадів її колишніх вояків, публіцистики, популярних та наукових праць істориків, які видавалися починаючи з 20-х років ХХ сторіччя і до наших часів. Відомо також чимало фотографій вояків Галицької армії, які хронологічно охоплюють весь період її існування – від створення в 1918 році до перебування в таборах інтернованих в Польщі та Чехословаччині на початку 20-х років.

Як виглядали звичайні рядові вояки піхотних бригад Галицької армії, відомо з літературних описів та спогадів, підкріплених лише кількома світлинами різної якості. Так склалося, що на 90% світлин зафіксовано старшин (офіцерів) та підстаршин і лише дуже рідко – рядових вояків. До того-ж, якість більшості цих небагатьох світлин дуже низька, що не дозволяє розгледіти деталі. Недарма в найкращому сучасному виданні – «Галицька армія. 1918-1920» (автори - М. Чмир, Є. Пінак, С. Музичук), яке ґрунтовно висвітлює непросту історію одностроїв в ГА, серед художніх ілюстрацій нема жодного рядового вояка.

На підставі відомих описів, спогадів та небагатьох світлин представляю спробу відтворити зовнішній вигляд піхотинців ГА, починаючи від «Листопадового чину» в 1918 році і до зими 1919-20 рр., коли бойова історія ГА фактично скінчилася.Інтерпретація джерел та композиція - автор, малюнки - Андрій Кулик.

Перші збройні сили Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) творили вчорашні солдати Австро-Угорської армії, галичани з підрозділів, що на початку листопада 1918 року перебували у Львові та на території Галичини і Буковини. Відповідно, вони були одягнуті в австрійську військову форму, мали австрійське спорядження та озброєння. Для позначення національної приналежності використовувалися синьо-жовті стрічки та складені з них круглі кокарди, які одягали на головні убори або чіпляли на одяг [1, ст. 19-20].

Частину вояків в загонах складали добровольці з цивільного населення, які були одягнуті в свій звичайний одяг, або використовували окремі елементи військового одягу (шинелі, кепі).

З перших же днів проголошення української влади в Галичині розпочалося збройне протистояння з поляками у Львові, а далі – в Перемишлі, які швидко переросли в повномасштабні бойові дії зі створенням фронту. Відразу же виникла проблема ідентифікації своїх вояків та ворожих, оскільки обидві сторони в більшості були в однаковій австрійській уніформі. Знайшли застосування обома сторонами також і сталеві шоломи, хоча української стороною вони використовувалися вочевидь в меншій кількості, ніж поляками. Також в Галицькій армії мали певне поширення шоломи «Адріана», які використовувалися в російській армії і були отримані від УНР.