11 січня 1345 р. давньоруську (українську) мову обрали єдиною офіційною мовою Великого князівства Литовського

11 січня 1345 р. давньоруську (українську) мову обрали єдиною офіційною мовою Великого князівства Литовського. Це була загальна для українців та білорусів книжна мова. На ній вели все діловодство держави, проте розмовна мала значні відмінності. Цією мовою були написані Литовські статути.

Розпорядження видав Ольгерд Гедимінович (бл. 1296 — 24 травня 1377) — великий князь литовський (1345—1377). Представник литовської династії Гедиміновичів. Син великого литовського князя Гедиміна. Один із головних будівничих Великого князівства Литовського . Приєднав до Литви більшу частину земель Русі: частину Смоленщини (1350-ті), Київщину, землі Чернігово-Сіверщини й Поділля (1362). Здійснив успішний похід проти ординців у Південній Україні, розбив татарське військо на Синіх Водах (1362). У союзі з Тверським князівством воював із ординською Московією (1368—1372). На зайнятих українських землях Ольгерд посадив своїх родичів, а в деяких місцях залишив руських князів із династії Рюриковичів.

Статут Великого князівства Литовського — основний кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався у трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути. Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав.

 

1529 р.