14 квітня 1768 р. почалось народне повстання в поневоленій Україні - КОЛІЇВЩИНА. Українські селяни не могли терпіти знущань і грабунку окупантів. Зі зброєю в руках виступали проти російських і польських колонізаторів. Учасниками гайдамаччини були переважно незаможні селяни, наймані робітники, дрібна шляхта й нижче духовенство. Гайдамаки діяли невеликими загонами, застосовуючи тактику партизанської боротьби, несподівані напади і стрімкі рейди на маєтки багатіїв. Перший вибух гайдамацького повстання стався в 1734 р., коли російська армія разом з козацькими полками увійшла на Правобережжя, щоб підтримати кандидатуру Августа ІІІ на польську корону. Влітку 1734 р. на престол у Польщі сів ставленик Росії Август ІІІ, і на прохання польських магнатів російське військо розбило повстанців. В 1768 р. гайдамацький рух спалахнув з новою силою, проте неспроможність створити цілісну організацію, а також відсутність плану дій спричинили поразку повстання. М. Залізняка та інших гайдамаків - підданих Російської імперії - так звана "кІєвская губєрнская канцєлярія" засудила до тілесного покарання й заслання на каторжні роботи до Нерчинська. І. Ґонту передали польському урядові, його четвертували. Народ навіки зберіг у своїй пам'яті героїчні образи гайдамаків, зокрема М. Залізняка та І. Ґонти. Національним героям присвячені думи, пісні, балади, літературні твори.