Він конкурував зі Степаном Бандерою і загинув так само, як він. Обох оунівців убив Богдан Сташинський, теж галичанин, як і його жертви. За Ребета КГБ нагородило агента Сташинського фотоапаратом "Контакс", за Бандеру - орденом Червоного прапора. Здогадалися про кого сьогоднішня

Лев Ребет – один із лідерів українського визвольного руху в XX столітті, вчений у галузях історії, юриспруденції, соціології, політології, визначний ідеолог українського націоналізму.

Коли Сташинського на суді запитали, чому першим вбили Ребета, а не Бандеру, він відповів: «Тому що Лев Ребет був небезпечніший для СРСР, ніж Бандера». Сташинський пояснював своє рішення тим, що, як він дізнався, перед ним був «теоретичний голова українців в екзилі», бо Ребет «опрацьовував для своїх газет не стільки хроніки подій дня, скільки, в першу чергу, ідеологічні питання». Ось тут і криється пояснення того, чому радянські спецслужби зрештою вдалися до фізичного усунення професора Ребета.

Пошукайте його роботи а тут публікуємо лише один абзац: "Український народ, будучи в Східній Європі народом із найстаршою землеробською культурою, має дані бути також глашатаєм передових ідей людства на тих просторах. Україна може й повинна стати зразком політичної культури для всього оточення й замість тиранії, що сторіччями на Сході представляла російська - біла й червона - імперія, показати зразок модерної демократичної держави, де воля й достоїнство людини - не порожній звук".

Його життя було пов'язане зі Львовом. До речі, він та його дружина поховані на Личаківському кладовищі. Перепоховання відбулося у 2010 році.

У 1930-х Лев Ребет навчався на юридичному факультеті Львівського університету. У 1934-му він очолив Провід ОУН на Західноукраїнських землях. Після розколу ОУН у 1940 році Лев Ребет приєднався до фракції Степана Бандери і був одним з ініціаторів проголошення Акту відновлення української державності у Львові 30 червня 1941 року.

Коли 30 червня 1941 року у Львові було оголошено про відновлення незалежної української держави, Лев Ребет призначається заступником Голови Українського Державного Правління (його очолював Ярослав Стецько), а після арешту останнього певний час виконував функції Прем’єра Правління.

Як заступника Ярослава Стецька німці заарештували його на початку липня 1941 року разом з іншими членами Українського державного правління і з вересня 1941 по грудень 1944 року утримували в концтаборі Аушвіц.

Окрім політичної діяльності він був науковцем - у 1949 році захистив докторську дисертацію на тему «Держава і нація» в Українському вільному університеті ( УВУ) у Мюнхені, де в 1952 році став доцентом, а в 1954-у — професором державного права.

Він дописував до української емігрантської преси — газети «Українська трибуна», «Час», «Сучасна Україна», був членом Наукового товариства Тараса Шевченка, з 1955 року став головним редактором журналу «Український самостійник».

Варто зазначити, що його дружина Дарія була єдиною жінкою, яка входила до проводу ОУН на українських землях. Їй чи не єдиній із очільників українських націоналістів вдалось дочекатися незалежності України. Єдина членкиня проводу ОУН померла 5 січня 1992 року.

Звісно, ні біографію, ні світогляд не викласти у кількох абзацах. Ось два посилання на справді цікаві матеріали:

- Лев Ребет - демократ в ОУН і перша жертва КГБ

https://www.istpravda.com.ua/digest/2011/10/12/58949/

- Предтеча української державності

Лев РЕБЕТ: політик, вчений, публіцист

https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/predtecha-ukrayinskoyi-derzhavnosti

Знаймо та шануймо.