29 вересня 1804 р. народився Михайло ЧАЙКОВСЬКИЙ.
Письменник, політичний та військовий діяч. Представник «української школи» в польській літературі XIX століття (писав польською мовою). Тричі змінював віру - католицтво, іслам, православ'я. Був шляхтичем, але вирішив бути козаком. Воював проти Москви на стороні поляків, був на службі турецького султана. Мріяв відродити Січ та ідеальну державу, відроджену Річ Посполиту Русу, де українці були б рівними з поляками, литовцями і білорусами.
Народився у с. Гальчин під Бердичевом. Батько Станіслав - шляхтич із Волині, з роду Григорія Чайки, котрий загинув при обороні Січі. Мама правнучка гетьмана І. Брюховецького, котрого прикувавши до гармати, розірвали козаки Петра Дорошенка за зраду Москві. Після смерті батька Михайло виховувася в маєтку дядька Глембоцького, ветерана французько-російської війни на боці Наполеона (1812). Вчився у Бердичеві, в ліцеї Джона Воллсея. Їде до Варшави, товаришує з Адамом Чарторийським, поетом з Кременця Юліушем Словацьким, Адамом Міцкевичем, намісником Польщі Великим князем Костянтином Павловичем. Відмовив імператору Росії Миколі І у пропозиції бути при його дворі камер-юнкером. Учасник «Листопадового повстання» проти російської окупації (1831), створив добровільні козацькі загони і влився в повстанське військо, заслужив Золотий Хрест за відвагу. Після придушення повстання емігрував до Франції. Його маєток конфіскували, в Російській імперії оголосили персоною нон грата. Працював у французьких газетах. Опублікував свій перший художній твір польською мовою «Козацькі повісті» (1837), вийшло декілька томів його романів (1937-68). За завданням Чарторийського їде з таємною місією на Балкани спрямовані на послаблення впливу Російської імперії. Ініціював переворот у Сербії (1842). Намагався підняти повстання в Україні (1845). Приймає іслам і стає Садик-Пашею (1850). Під час Кримської війни організував козацькі сотні на османському боці (2000 чол.). Султан присвоїв йому почесне звання «Око, вухо і правиця престолу». Тужив за Україною, тому після війни просить у імператора амністії та дозволу повернутися в Україну, більша частина якої була у Російській імперії. Імператор Олександр ІІ офіційно оголосив прощення Чайковському (1872). Оселився в с. Бірки, Чернігівської губернії, знову приймає православ'я (1873). 10 років жив у Києві, займався журналістикою, писав твори та спогади. Одружувався 5 разів. Після зради молодої дружини, та загибелі вірного джури пустив собі кулю в скроню на 82-у році життя.
Письменник, політичний та військовий діяч. Представник «української школи» в польській літературі XIX століття (писав польською мовою). Тричі змінював віру - католицтво, іслам, православ'я. Був шляхтичем, але вирішив бути козаком. Воював проти Москви на стороні поляків, був на службі турецького султана. Мріяв відродити Січ та ідеальну державу, відроджену Річ Посполиту Русу, де українці були б рівними з поляками, литовцями і білорусами.
Народився у с. Гальчин під Бердичевом. Батько Станіслав - шляхтич із Волині, з роду Григорія Чайки, котрий загинув при обороні Січі. Мама правнучка гетьмана І. Брюховецького, котрого прикувавши до гармати, розірвали козаки Петра Дорошенка за зраду Москві. Після смерті батька Михайло виховувася в маєтку дядька Глембоцького, ветерана французько-російської війни на боці Наполеона (1812). Вчився у Бердичеві, в ліцеї Джона Воллсея. Їде до Варшави, товаришує з Адамом Чарторийським, поетом з Кременця Юліушем Словацьким, Адамом Міцкевичем, намісником Польщі Великим князем Костянтином Павловичем. Відмовив імператору Росії Миколі І у пропозиції бути при його дворі камер-юнкером. Учасник «Листопадового повстання» проти російської окупації (1831), створив добровільні козацькі загони і влився в повстанське військо, заслужив Золотий Хрест за відвагу. Після придушення повстання емігрував до Франції. Його маєток конфіскували, в Російській імперії оголосили персоною нон грата. Працював у французьких газетах. Опублікував свій перший художній твір польською мовою «Козацькі повісті» (1837), вийшло декілька томів його романів (1937-68). За завданням Чарторийського їде з таємною місією на Балкани спрямовані на послаблення впливу Російської імперії. Ініціював переворот у Сербії (1842). Намагався підняти повстання в Україні (1845). Приймає іслам і стає Садик-Пашею (1850). Під час Кримської війни організував козацькі сотні на османському боці (2000 чол.). Султан присвоїв йому почесне звання «Око, вухо і правиця престолу». Тужив за Україною, тому після війни просить у імператора амністії та дозволу повернутися в Україну, більша частина якої була у Російській імперії. Імператор Олександр ІІ офіційно оголосив прощення Чайковському (1872). Оселився в с. Бірки, Чернігівської губернії, знову приймає православ'я (1873). 10 років жив у Києві, займався журналістикою, писав твори та спогади. Одружувався 5 разів. Після зради молодої дружини, та загибелі вірного джури пустив собі кулю в скроню на 82-у році життя.
Коментарі
Дописати коментар