30 вересня 1944р. розпочалися бої куреня УПА «Сіроманці» під Уневом і Пнятином на Львівщині проти внутрішніх військ НКВД.

Наприкінці вересня 1944 року на Львівщині в унівському лісі після численних боїв і сутичок із військами НКВД відпочивали понад 200 повстанців куреня УПА «Сіроманці» - сотня «Бурлаки», «Полтавці», «Сіроманці», сотня самооборони Із Рогатинщини командира Коса (Володимира Зобківа) та сотня із Перемишлянщини під командуванням Довбні.

29 вересня повстанська розвідка доповіла про концентрацію у довколишніх селах чисельних сил НКВД. За наказом курінного Дмитра Карпенка (псевдо – Яструб) сотні підготували окопи для оборонного позиційного бою. Вранці 30 вересня розвідники УПА повідомили про прибуття до с. Унів військ НКВД, які готувалися до наступу. Це був оперативний склад Перемишлянського райвідділу НКВД та підрозділи 208 стрілецького батальйону (СБ) внутрішніх військ НКВД.

Курінь УПА вступив у бій проти 1500 солдатів НКВД. Чота важкої зброї сотні «Сіроманці» на озброєнні мала два ручні кулемети та два станкові, дві протитанкові рушниці, 2 ротні міномети калібром 82 мм і один батальйонний калібром 120 мм, а також «фаустпатрони» — ручні протитанкові гранатомети і протитанкові міни. Проти повстанців ворог задіяв танки, проте мінери УПА поспіхом у ймовірному напрямку їхнього руху встановили протитанкові міни. Один з п’яти танків, що брали участь у бою, підірвався на міні. Ще один підбили «фаустпатроном». Далі ворожа піхота деякий час не атакувала, а обстрілювала повстанські позицій і тили із кулеметів та мінометів.

Згодом енкаведисти перейшли до настирних лобових атак. За свідченнями хроніки сотні «Сіроманці», яка збереглася в архіві, енкаведисти 22 рази до вечора атакували повстанців. За даними самих енкаведистів, вони у восьмигодинному бою ходили в атаку 13 разів.

Курінь УПА зайняв кругову оборону в лісовому масиві. Усі сотні були на позиціях. Енкаведисти оточили курінь, але наступали із одного напрямку.

Коли звечоріло, повстанці похоронили 17 вбитих стрільців. У таборі надавали допомогу 22 пораненим. Уночі командир Карпенко наказав повстанцям йти на прорив і зумів вивести їх з оточення. Підбивши один танк, курінь відірвався від переслідування.

«Всі були голодні і вимучені цілоденним боєм. Бракувало також амуніції. В лісі настала така пітьма, яка буває в похмурі осінні ночі, а бойові підрозділи все ще знаходяться на своїх денних становищах», — згадував вояк УПА Богдан Допіра. 

«І ось, нарешті, довгоочікуваний наказ: «Тихо залишати становища, тримати зв'язок між чотами і відходити яром праворуч». Ходити тихо в темному лісі нас, звичайно, навчили обставини життя, але пройти усією сотнею та перед носом у ворога — справа не легка».

За даними УПА, в унівському бою чекісти втратили понад 200 вбитими і невідому кількість поранених.

2 жовтня Курінь УПА «Сіроманці» об’єднався із куренем УПА Гордієнка, відтак їх кількість сягнула 1800 стрільців.

Джерело:

© 2020 Офіційний веб-сайт УІНП

www.memory.gov.ua