30 жовтня 1882р. у с. Романівка на Тернопільщині народився Михайло Бойчук – митець-монументаліст, графік.

30 жовтня 2018 р. народився Михайло БОЙЧУК.
Художник і педагог, засновник самобутньої національної школи монументального живопису в Україні на початку ХХ ст.
Народився у селянській сім'ї, с. Романівка на Тернопільщині. За художній талант підтриманий Науковим товариством ім. Т. Шевченка на чолі з М. Грушевським, на кошти НТШ і митрополита Андрея Шептицького начався в художній студії у Львові, рисувальній школі у Відні (1898-99), в Краківській академії мистецтв (1900-1905). Продовжував навчання у Мюнхені (1905). Брав участь у художніх виставках. Відвідував академію Поля Рансона, вчився у Поля Серюзьє у Парижі(1907-1910). Заснував власну школу-майстерню(1909). Працював у Львові, як реставратор та монументаліст (1911-1917). Переїхав до Києва (1917). Був одним з професорів-засновників Української державної Академії мистецтв. Один з організаторів АРМУ (1925). Разом із дружиною Софією Налепинською-Бойчук, учнями І.Падалкою та В. Седляром мали творчу подорож до Німеччини, Франції, Італії (1926-27). Викладав у Ленінградській академії мистецтв, був керівником кафедри композиції. Під час більшовицьких репресій повертається в Україну, у Харків (1932). Зарештований російськими большевиками (1936). Після довготривалих катувань в застінках НКВД у Києві Бойчука та його учнів І.Падалку та В. Седляра. комуністи розстріляли. Стратили і дружину Софію, як «шпіонку», «жену рукавадітєля националістічєской терорістічєской арґанізації» (1937). Більшість учнів Михайла Бойчука були ув'язнені і розстріляні. Тенденції розвитку національного мистецтва у творах бойчукістів оголошувались в СССР «глубако вражескімі соц-культурє». Майже всі твори українських художників були знищені.
Список українських художників «Бойчукістів»:
О. Бізюков,
М. Бойчук,
Т. Бойчук,
В. Бура-Мацапура
К. Єлева
Н. Іванченко,
А. Іванова,
Г. Комар ,
С. Колос,
І.Липківський,
Р. Лісовський,
О. Мизін,
С. Налепинська-Бойчук
І. Падалка,
О. Павленко,
Н. Ріхерт,
М. Рокицький,
О. Саєнко,
О. Сахновська,
В. Седляр,
М. Трубецька,
Н. Хазіна (Мандельштам),
Є. Холостенко,
М.Фрадкін
М. Шехтман,
М. Юнак.

Завдяки матеріальній допомозі від Наукового товариства імені Шевченка у Львові та митрополита Андрея Шептицького, навчався за кордоном у кращих європейських академіях мистецтва.

У 1908 – 1911 роках Михайло Бойчук удосконалює майстерність у Парижі. Заглиблюється у вивчення староукраїнського та українського народного мистецтва. Прагне почати творити новітнє українське мистецтво, спираючись на спадщину Київської Русі.

Журналіст Микола Александрович, який зустрівся з Бойчуком у французькій столиці, пізніше напише в газеті «Діло»: «Найважливішим завданням, найвищим ідеалом нашого майстра стало осягнення всієї глибини давньоруської художньої творчості, тісно пов’язаної з культурою Візантії. На думку Бойчука: треба дійти до тієї висоти і від неї перекинути міст до сучасного нашого відродження, почати відродження українського мистецтва від коріння».

1917-го Михайло Бойчук оселяється у Києві. Цього ж року стає одним із засновників Української академії мистецтв. Протягом 1920-х об’єднав однодумців у школу «бойчукістів» − митців-монументалістів. Своїх послідовників Михайло Бойчук переконував: «Не бійтеся втратити свою індивідуальність. Хто краще працює, до того приглядайтесь. Не треба боятись запозичувати у іншого, треба намагатися зробити краще. Індивідуальність сама виявиться, коли майстер визріє». Бойчукісти прагнули до національної своєрідності українського мистецтва, що часто суперечило радянським естетичним принципам.

26 листопада 1936-го Михайла Бойчука звинуватили у «шпигунстві» та «контрреволюційній діяльності» й заарештували. 13 липня наступного року його розстріляли. Трагічна доля спіткала більшість його учнів та послідовників. Майже всі монументальні твори бойчукістів були знищені.

Джерело:

© 2020 Офіційний веб-сайт УІНП

www.memory.gov.ua