Програма Ленд-лізу

 30 жовтня 1941 року, прагнучи уникнути прямого військового втручання в Другу Світову війну, обмежившись лише матеріальною допомогою, президент США Франклін Рузвельт підписав указ про виділення Радянському Союзу кредиту в 1 мільярд доларів в рамках програми Ленд-ліз. Позика була безпроцентною і мала бути повернутою через п'ять років по закінченні війни.

Програма Ленд-ліз, розроблена Рузвельтом, була затверджена конгресом США 11 березня 1941 року. Вона призначалась в першу чергу для Великої Британії, котра вела бойові дії проти Німеччини, і надавала призиденту США виключне право на свій розсуд розпоряжатись державними ресурсами на благо інтересів США. Головною ідеєю програми була теза: "Якщо наш сусід надійно захистив свій дім, то й нам безпечніше".

Хоча Радянський Союз вже отримував озброєння із США, додатковий кредит на 1 мільярд доларів пройшов затвердження у конгресі з досить великими труднощами із-за очевидної небезпеки для США матеріально підтримувати комуністичну державу.

До кінця 2-ї Світової війни більше 50 мільярдів доларів у вигляді прямих грошових кредитів, озброєння, транспортних засобів були надані 44-м державам світу. Найбільшим донор програми стала Великобоитанія, яка отримала від США допомоги на 31,4 мільярда доларів (близько 440 мільярдів у цінах 2008 року). Обсяг допомоги Радянському Союзу склав 11,3 мільярда доларів (близько 160 мільярдів у цінах 2008 року).

Після закінчення війни програма Ленд-ліз трансформувалась у "план Маршала" по наданню допомоги для відновлення економіки "дружніх" демократичних держав, навіть якщо ці держави під час війни були ворожі США.