Лампа розжарювання Едісона

 Лампа
розжарювання Едісона

31 грудня 1879 року у передмісті Нью-Йорка американський винахідник Томас Алва Едісон продемострував свою лампу розжарювання з платиновою ниткою.

Хоча спроби зробити лампу розжарювання з платиновими чи іридієвими нитками або вугільними стрижнями проводились вченими різних країн ще з початку ХІХ століття, протягом довгого часу не вдавалось зконструювати практичний і стабільний пристрій. Лише в 1854 році німецкий годинникар Генріх Гебель продемострував перший пристрій, який можна назвати лампою розжарювання — обвуглену бамбукову нитку у вакуумованій посудині.

Аналогічні пристрої зконструювавали англієць Джозеф Свон в 1854 році, росіянин Олександр Лодигін в 1874 році.

Вугільна лампочка Павла Яблочкова, розроблена в 1874 році, працювала не більше 2 годин. Придатною для практичного застосування лампу першим запатентував той же таки Джозеф Свон в 1878 році — обвуглене бавовняне волокно було поміщене у скляну колбу з розрідженим киснем. У 1879 році почалась установка електричного освітлення в містах і будівлях Англії, недивлячись на те, що лампи Свона мали невеликий (близько 13 годин) термін використання із-за поганого вакуума.

В 1879 році Томас Едіссон запатентував лампу розжарювання з платиновою ниткою. Саме її було публічно продемонстровано 31 грудня 1879 року. Наступного року Едіссон повернувся до експериментів з вугільними волокнами і створив лампу розжарювання з тривалістю роботи до 40 годин. Незважаючи на відносно невеликий термін роботи, лампи Едіссона досить швидко витіснили у США газове освітлення — вже цього ж року на среціально збудованому заводі було випущено близько 50 тисяч ламп.

У ХХ столітті у ламп Едіссона практично не було конкурентів, хоча самі лампи постійно удосконалювались — в 1909 році американець Інгвар Ленгмюр винайшов лампи, наповнені інертним газом, в 1910 році компанія General Electric почала серійний випуск ламп з вольфрамовою ниткою, а в 1959 — галогенних ламп. Тривалість роботи сучасних ламп розжарювання становить до 1000 годин.

Лише в 1976 році було зроблело якісний прорив — американець Ед Харріс продемонстрував принципово нову лампу, яка згодом отримала назву енергозберігаючої, — газорозрядні лампи низького тиску. Термін їх роботи становить порядка 10 тисяч годин.