28 лютого 1889р. у селі Борсуки Кременецького района на Тернопільщині народився Павло Шандрук – генерал-хорунжий армії УНР.
Отримав
освіту в гімназії в Острозі, згодом навчався в Історико-філологічному
інституті в Ніжині та 3-й Олексіївській офіцерській школі в Москві.
Під
час Першої світової війни воював у складі армії Російської імперії. З
утворенням Української Центральної Ради у 1917 року був командиром
бронепоїзда «Запорожець», перебував у повстанському загоні, стрілецькому
полку, бригаді Армії Української Народної Республіки (протягом
1918–1920 років) на більшовицькому і денікінському фронтах.
У
вересні 1920 року 7-ма бригада полковника Шандрука форсувала Дністер і
Збруч у польсько-українському наступі після розгрому військ
більшовицького генерала Михайла Тухачевського під Варшавою та
відзначилася в боях проти більшовиків у самостійному листопадовому
наступі Армії УНР на Жмеринку і Вапнярку.
У
польських таборах інтернованих формувань Армії Української Народної
Республіки Шандрук був комендантом табору №10 у місті Каліші,
організовував початкову школу, викладав у таборовій гімназії ім. Тараса
Шевченка, Школі підхорунжих, розвивав військову науку.
Звання
генерала-хорунжого полковник Шандрук отримав у грудні 1922 року. Від
1923 року виконував обов’язки керівника відділу Українського
центрального комітету (УЦК) в Лодзькому воєвідстві, разом із генералами
Віктором Кущем і Миколою Капустянським та екс-прем’єром Уряду УНР
В’ячеславом Прокоповичем редагував у Каліші військово-науковий часопис
«Табор». Також Шандрук брав участь в організації Військово-історичного
товариства і підготовці до друку матеріалів з історії Українського
війська для першого числа часопису «За Державність».
Після
повернення у Польщі до влади Юзефа Пілсудського, українці посилили
військову роботу. У березні 1927 року було організовано Таємний штаб
Військового міністерства УНР, а в серпні – Генеральний штаб Армії УНР,
де від 1927-го до 1936 року начальником був генерал Шандрук. Генштаб
Армії УНР зареєстрував 4 тис. старшин і 40 тис. вояків, уклав план
мобілізації на випадок війни за визволення України, організував 70
навчальних груп у Польщі, а також групи в Чехословаччині, Румунії та
Франції.
У 1938 р. Шандрук закінчив польську
академію Генштабу, був активним учасником польсько-німецької війни 1939
р. Після перебування в німецькому полоні (1939-43) очолив Український
національний комітет у Веймарі. На початку 1945-го сформував Українську
національну армію (УНА), інтерновану пізніше американо-британськими
військами. Перебував у таборі військовополонених в американській зоні
окупації Німеччини.
Звільнений за клопотанням
генерала Андерса, генерал Шандрук виїхав до США. Очолював Братство
вояків УНА. Був дійсним членом Української Академії Наук в еміграції.
Написав спогади з воєнної історії «Arms of Valor».
Помер 15 лютого 1979 року у м. Трентон, штат Нью-Джерсі, США, похований на українському кладовищі Баунд-Брук.
Джерело.https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/28/1889-narodyvsya-general-horunzhyy-armiyi-unr-pavlo-shandruk
Коментарі
Дописати коментар