Династія Хань

 Династія Хань

28 лютого 202 року до н. е. Лю Бан, один з керівників повстання проти династії Цінь, зійшов на престол і проголосив себе імператором Гао-цзу нової династії Хань. У китайській історіографії чотири століття її правління вважаються найбільш значущим періодом в історії Китаю, оскільки саме в цей час сформувався китайський етнос — ханьці, названий за іменем правлячої династії

У 209 році до н. е. після смерті Ши Хуан-ді, засновника і першого імператора династії Цінь, капітан армії Чень Ше підняв повстання — заявивши, що його нібито підтримує старший син померлого імператора, він оголосив відродження південнокитайського царства Чу зі столицею у місті Ченьцю (нині — Чжоукоу в провінції Хенань). Це привело до розколу країни і заколоту проти нього, який закінчився вбивством Чень Ше одним із тілоохоронців.

Лю Бан, виходець із звичайної селянської родини, який на момент початку повстання був управителем повіту Сишуй, підтримав одного з керівників повсталих проти Чень Ше генерала Сян Ляна і після його загибелі прийняв командування військами. У 206 році до н. е. він захопив ціньську столицю Сяньян, але не наважився проголосити себе правителем царства Чу, побоюючись величезної армії генерала Сян Юя.

Утвердившись у владі, Сян Юй присвоїв собі титул гегемона держави Чу при імператорі І-ді, якого через рік відправив у заслання, під час якого той був убитий за наказом Сян Юя. Узурпація ним влади і слабкість імперії Чу, що складалась із 18 васальних держав, дала привід Лю Бану підняти заколот, який переріс у нову громадянську війну. Здолавши інших претендентів на престол, у 202 році до н. е. 600-тисячна армія Лю Бана у місцевості Ґайся завдала вирішальної поразки 100-тисячному війську Сян Юя, який врятувався з поля бою, але, вважаючи себе зрадженим, покінчив життя самогубством.

Гао-цзу, перший імператор династії Хань

28 лютого 202 року до н. е. 54-річний Лю Бан був зведений на трон як імператор Гао-цзу нової династії Хань зі столицею у місті Лоян на правобережжі середньої течії ріки Хуанхе, яка правила наступні чотири століття, що вважаються золотим періодом в історії Китаю. Лю Бан поступово змістив удільних правителів, призначених з числа свої воєнначальнків, замінивши їх на родичів, домігся миру зі степовою конфедерацією народу хунну, який проживав на північ від Китаю, що дало можливість поширити вплив ханьців на Центральну Азію і започаткувати торгівлю Шовковим шляхом, який досяг середземноморського світу.

По смерті Лю Бана 1 червня 195 року до н. е. на трон зійшов старший принц 15-річний Лю Ін, який правив за регентства матері імператриці Люй-хоу. Вона прославилась придворними інтригами і своєю жорстокістю до інших дружин і їх дітей від покійного Гао-цзу. По смерті Люй-хоу у 180 році до н. е. в державі Хань були прийняті нові закони престолонаслідування, що обмежували владу китайських імператриць.

.