Смерть Ісаака Ньютона

Смерть
Ісаака Ньютона

31 березня 1727 року у своєму маєтку у Кенсингтоні поблизу Вінчестера на 84-році життя помер видатний англійський фізик і математик Ісаак Ньютон, творець теоретичних основ механіки і астрономії, основоположник математичного аналізу і класичної фізики.

У кінці 1680-х років Ісаак Ньютон, уже відомий на той час вчений, автор фундаментальних праць з механіки, астрономії, оптики, член Лондонського королівського товариства з розвитку знань про природу, познайомився із філософом Джоном Локком, який став одним з небагатьох його друзів. Завдяки активній участі Локка в подіях Славної революції, він став впливовою при королівському дворі людиною і в 1690-у році активно протегував Ньютону для зайняття посади ректора Королівського коледжу в Кембриджі, але його плани зазнали невдачі — за статутом коледжу ректором могла бути лише людина із саном священника.

Із-за кар'єрної невдачі Ньютон пережив нервовий зрив, впав у депресію і півтора року страждав безсонням, розладами травлення та проблемами з пам'яттю. У 1692 році Чарльз Монтегю, ще один друг Ньютона і також активний учасник Славної революції, який став впливовим членом парламенту, запропонував своєму колишньому вчителеві матеріально вигідну посаду доглядача Монетного двору. Ньютон прийняв пропозицію і в 1699 році завдяки вдалим заходам із наведення ладу в монетній справі Англії очолив Монетний двір пожиттєво. У 1701 році року 58-літній Ньютон став депутатом парламенту від Кембріджського університету і здобув наукове визнання — він був обраний іноземним членом Паризької академія наук, в 1703-у очолив Лондонське королівське товариство, а 16 квітня 1705 року став другим в англійській історії вченим, що отримав звання лицаря.

Ньютон обирався головою Лондонського королівського товариства щороку протягом решти свого життя. Практично відійшовши від справжньої науки, він займався перевиданням своїх попередніх творів, що привело до конфліктів із відомими авторитетами того часу. В 1704 році Ньютон опублікував давно підготовлену до друку «Оптику», викресливши із неї всі згадки про свого основного наукового опонента Роберта Гука, який свого часу звинувачував Ньютона у плагіаті теорії світла і кольорів, а також закону всесвітнього тяжіння, а опублікована в 1707 році монографія «Універсальна арифметика» з викладом теорії чисельного аналізу, привела до тривалого публічного конфлікту за пріоритет з німецьким математиком Готфрідом Лейбніцем.

Особистий герб сера Ісаака Ньютона

Звинувачення у плагіаті, висунуті у 1710-х роках його колишніми учнями астрономами Джоном Флемстідом і Едмундом Галлеєм, привели до ще більшого усамітнення і без того відлюдькуватого Ньютона — він переключився на теологію і античною історію, 40-літня робота з яких під назвами «Хронологія давніх царств» та «Історичні дослідження двох знаменитих спотворень Святого письма» були опубліковані в 1728 і 1754 роках, відповідно, вже по його смерті.

Останні роки Ісаак Ньютон прожив у своєму маєтку у Кенсингтоні поблизу Вінчестера разом із сім'єю племінниці, у 1725 році важко захворів і помер 31 березня 1727 року. Указом короля Георга II його поховали в англійському національному пантеоні — Вестмінстерському абатстві — і на його могилі викарбували епітафію: «Тут спочиває сер Ісаак Ньютон, дворянин, який майже божественним розумом першим довів з факелом математики рух планет, шляхи комет і припливи океанів. Він досліджував різноманітність світлових променів і різні властивості кольорів, які при цьому з'являються, про що раніше ніхто не підозрював. Нехай смертні радіють, що існувала така прикраса роду людського».

Проведений у 2000-х роках аналіз волосся Ньютона показав великий вміст у ньому ртуті, сурми і миш'яку, що, як вважається, є результатом його алхімічних досліджень — Ньютон, на відміну від більшості алхіміків, шукав не спосіб отримання золота, а метод виділення ртуті, яка, як він вважав, є у всіх металах. Незважаючи на численні лабораторні записи, які він розпочав ще в 1678 році, і в яких задокументовано, зокрема, проби на смак 108 різних речовин, Ньютон не обублікував жодної праці на цю тему, а єдиний його трактат з хімії, в якому він намагався математично обґрунтувати хімічні перетворення, згорів у 1691 році, коли Ньютон отруївся і до кінця життя страждав від тремору, марень і параноїдальних розладів.