Фрідріх Великий — король Пруссії

 Фрідріх Великий —
король Пруссії

По смерті 31 травня 1740 року «фельдфебеля на троні» Фрідріха-Вільгельма I на престол Пруссії і Бранденбургу зійшов його 28-літній син Фрідріх II, який за 46 років свого правління домігся перетворення Пруссії на велику європейську державу.

Карл-Фрідріх народився за рік до сходження на престол його батька Фрідріха-Вільгельма I з династії Гогенцоллернів, відомого своєю специфічною запальною вдачею, практикою тілесних покараннь власних дітей, анекдотичною економністю та пристрастю до армії, задля якої не шкодував ні людських, ні фінансових ресурсів. Виховання сина він довірив французькій гувернантці-гугенотці, яка виховувала і його самого, а освіту юний Карл-Фрідріх здобував під наглядом іншого французького біженця-гугенота, котрий навчав його грецькій мові, латині, літературі, філософії та історії.

У 1717 році Фрідріх-Вільгельм I обміняв у саксонського курфюрста Августа Сильного коштовну колекцію китайської порцеляни, яку зібрав його батько Фрідріх I, на повністю укомплектований драгунський полк

У серпні 1730 року байдужий до військової служби і захоплений літературою та мистецтвом вісімнадцятилітній Карл-Фрідріх, наляканий деспотичністю батька, здійснив невдалу спробу втечі до Англії, за що був заарештований і відданий під суд за дезертирство, який, однак, не відбувся через заступництво імператора Священної Римської імперії Карла VI Габсбурга і австрійського принца Євгенія Савойського. 18 листопада Карл-Фрідріх був звільнений з в'язниці і, позбавлений військового звання, в якості покарання був направлений в Кюстрін (нині — Костшин-над-Одром, Польща) в якості члена військово-судової ради Неймаркського округу з дорадчим голосом.

Антуан Пен «Фрідріх Вільгельм I», 1733 рік

Примирення з батьком відбулось лише через рік, коли Карл-Фрідріх відвідав Берлін з нагоди одруження своєї сестри Вільгельміни. Проте, лише у лютому наступного року йому дозволили залишити Кюстрін і в листопаді 1732 року він був призначений шефом піхотного полку в Руппіні (нині — Нойруппін) в чині полковника. 12 червня 1733 року Карл-Фрідріх проти своєї волі одружився з Єлизаветою Крістіною Брауншвейгською, до якої не проявив жодного інтересу ні в день весілля, ні протягом життя, зустрічаючись з нею лише кілька разів на рік, і того ж року відбув на «Війну за польську спадщину» і перебував під командуванням Євгенія Савойського.

Не полишивши захоплення літературою, у 1738 році Карл-Фрідріх почав французькою писати філософську працю «Антимакіавеллі», допрацьовану і анонімно видану Вольтером через два роки, коли у віці 28-и років вже зійшов на престол Пруссії по смерті свого батька 31 травня 1740 року. У спадок він отримав державу з десятком, не пов'язаних спільним кордоном територій, на яких проживало 2,24 млн чоловік, непропорційно велику і добре навчену армію, котру король Фрідріх II практично зразу направив на розширення територіальних володінь.

Заявививши права на давні володіння дому Гогенцоллернів у Сілезії, в грудні 1740 року Пруссія розпочала війну проти Австрії, яку завершила через два роки перемогою і приєднанням Нижньої і Верхньої Сілезії та графства Глац. У 1756 році, щоб протистояти Російській імперії на Сході, Фрідріх II уклав союзний договір з Великою Британією, і 29 серпня 1756 року з шестидесятитисячною армією напав на Саксонію. Це стало початком Семилітньої війни, в якій на п'яти континентах брали участь більшість держав Європи. Вийшовши з неї переможцем, Пруссія закріпила свої територіальні завоювання і стала однією з п'яти великих держав світу, поряд із Францією, Великобританією, Австрією і Росією.

«В Пруссії не держава утримує армію, а армія — державу» — Оноре Габріель Мірабо

Незважаючи на те, що 190-тисячна армія Фрідріха Великого, третя за розміром у світі, споживала 86% бюджету, Пруссія впродовж 46 років його правління залишалась фінансово стабільною державою з реформованою політичною і економічною системами, високим рівнем науки та однією з найпередовіших судово-правових систем, модернізованих в дусі французького просвітництва.

«Всі релігії рівні і хороші, якщо їх прихильники є чесними людьми. І якби турки і язичники прибули до нас і захотіли б жити в нашій країні, ми б і їм побудували мечеті і молитовні» — Фрідріх Великий

Вже в останні роки свого життя Фрідріх Великий взяв участь в Першому поділі Польщі, яку, як і польський народ загалом, він відверто зневажав, і завоюванню якої намагався надати ореол цивілізаційної місії, подібної до європейської колонізації Нового Світу, а також у війні за Баварію, де він, вже як союзник Росії та Саксонії завадив Австрії приєднати Баварію до володінь Габсбургів. Це заклало основи лідерства Пруссії серед німецьких держав у їх відкритому протистоянні з Австрією, яке проявилось після розпаду Священної Римської імперії на початку наступного століття.