Нанкінський договір

 Нанкінський договір

29 серпня 1842 року на борту англійського військового корабля «Корнуеллс» між урядами китайської династії Цін і Великобританії підписано угоду, що завершила Першу опіумну війну. Згідно з досягнутими домовленостями під юрисдикцію Британії перейшов Гонконг, Китай відкрив для англійських суден п'ять своїх портів і був змушений виплатити сріблом 23 мільйона доларів контрибуції. Через 9 місяців Нанкінський договір ратифікували імператор Даогуан і королева Вікторія.

Заборона на морську торгівлю була вперше введена імператором Чжу Юаньчжаном з династії Мін в 1371 році для боротьби с піратами. Після прибуття до Китаю португальців у 1553 році їм було дозволено торгувати в Макао, а в 1567 році заборона на морську торгівлю була знята для міст Гуанчжоу, Цюаньчжоу і Нінбо. Вона була поновлена у 1647 році, коли до влади прийшла династія Цін, яка таким способом намагалась блокувати китайських піратів, що діяли в околиці острова Формоза (нині — Тайвань).

З появою у Китаї британських торгових кораблів політика ізоляціонізму була дещо ослаблена і для іноземних суден був відкритий лише один порт Гуанчжоу, через який продавались лише китайські товари й був заборонений імпорт. Тривалий час цю нерівноправність не вдавалось подолати дипломатичним шляхом і з кінця XVIII століття Британська Ост-Індська компанія почала контрабандно ввозити до Китаю бенгальський опіум. Незважаючи на її повністю нелегальний характер, торгівля опіумом була підтримана британським урядом і з 1833 році, коли монополія на неї Ост-Індської компанії була ліквідована, контрабанда опіуму набулала гігантських розмірів.

Це привело до неодноразових блокад Гуанчжоу китайським урядом, локальних збройних конфліктів і подальшого загострення стосунків. Коли у грудні 1839 року Китай повністю заборонив входження до його портів суден з Англії та ІндіЇ, Британія використала це як привід до війни, яку оголосила у квітні 1840 року. Британська ескадра прибула до берегів Китаю у червні і розпочала блокаду та обстріли китайських портів у Жовтому морі. Після того, як англійці увійшли в устя ріки Байхе, загрожуючи містам Тяньцзинь і Пекіну, китайський імператор погодився на мирні переговори.

Бойові дії поновились коли британці дізнались, що імператор Даогуан таємно направив у провінцію Гуандун армію і флот, — англійська ескадра почала обстріл Гуанчжоу з моря, висадила на берег десант, який взяв місто в облогу. Незважаючи на те, що 26 травня 1841 року китайці знову погодились на мирні переговори, британці направили до берегів Китаю додатковий флот і практично без бою зайняли порти Чженьхай, Нінбо і розпочали наступ вглиб континенту.

У серпні 1842 року вони дійшли до південної столиці Китаю міста Нанкін і під загрозою його штурму змусили імператора укласти т. зв Нанкінський договір, який 29 серпня був підписаний його послами на борту англійського військового корабля «Корнуеллс». За ним Цінська імперія зобов'язувалась виплатити величезну контрибуцію та штраф за конфіскований перед війною контрабандний опіум, відкрити для торгівлі міста Кантон, Амой, Фучжоу, Нінбо і Шанхай та передати Великобританії острів Гонконг в оренду. 26 червня 1843 року Нанкінський договір ратифікували імператор Даогуан і королева Вікторія.

Як доповнення до Нанкінського договору 3 жовтня 1843 року в Гуанчжоу був підписаний Хуменьський договір, за яким британцям було дозволено не лише торгувати, але й проживати в п'яти китайських портах, купувати в них нерухомість і користуватись правами екстериторіальності. Цього ж року у Гонконзі було засноване місто Вікторія, а сама територія отримала офіційний статус коронної колонії.

Поразка у Першій опіумній війні привела до ослаблення влади династії Цін, економічного занепаду і повстання проти неї на півдні Китаю, чим скористались Британія, США, Росія та Франція, нові вимоги яких щодо переглянду умов торгівлі в Китаї привели до Другої опіумної війни у 1856-60 роках, окупації Пекіну і територіальних втрат Китаю.