Придушення Угорської революції

 

Придушення
Угорської революції

29 вересня 1848 року поблизу міста Пакозд за 70 кілометрів від Пешта відбулась битва між хорватськими військами і угорською революційною армією, яка стала першою в ході придушення Угорської революції. Вона остаточно зазнала краху у серпні наступного року після втручання Росії, котра завдала поразки революційній армії у битві біля міста Вілагош у Трансильванії.

Низка революцій, що прокотилися Європою у 1848 році під впливом революційних подій у Франції, привели до ослаблення імперії Габсбургів, в багатонаціональних окраїнах якої почались виступи за незалежність. Найбільш небезпечні події почались в Італії, де спалахнула Перша італійська війна за незалежність, та в Угорщині, де під тиском ліберального дворянства та міської інтелігенції у березні був створений перший угорський уряд, який очолив заможний аристократ Лайош Баттьяні.

Міклош Барабаш «Лайош Баттьяні», 1840-і роки. Угорський Національний музей

У квітні 1848 року про власну автономію заявили збори представників сербського населення Австрійської імперії в Сремскі-Карловцах, а бан (правитель) Хорватії Йосип Елачич проголосив створення незалежного від Угорщини Королівства Хорватії і Славонії. Незважаючи на декларування рівності громадян і проведення прогресивних реформ, уряд Баттьяні виступив категорично проти автономії у словацьких, волоських, хорватських та сербських регіонах Угорського королівства.

25 травня 1848 року скликаний за ініціативою Елачича хорватський Сабор (з'їзд) заявив австрійському імператору вимоги про об'єднання всіх ховатських провінцій під управлінням спеціального міністерства (аналогічного угорському) австрійського уряду, відміну кріпацтва, надання рівних прав усім громадянам незалежно від їх стану, національності чи релігійної приналежності. Незважаючи на те, що ці вимоги відрізнялись від угорських лише ставленням до нацменшин, за свої ініцативи Елачич був звільнений з усіх посад, однак його особиста лояльність до Габсбургів вплинула на імператора Фердинанда I, особливо коли хорватські підрозділи, що діяли в Італії, заявили про намір відбути на батьківщину для захисту Хорватії, — як фельдмаршал-лейтенант австрійської армії Еланич наказав їм залишатись на місцях і продовжувати діяти проти італійських повстанців.

2 червня 1848 року Йосип Елачич приніс присягу як глава Хорватського уряду і в цій якості до кінця липня брав участь в угорсько-хорватських переговорах у Відні. Так і не знайшовши порозуміння, 1 вересня він на чолі 45-тисячного війська, підтримуваного 10 тисячами добровольців, перейшов річку Драву, що відділяла Хорватію і Угорщину, і вирушив на Пешт (нині — частина Будапешту), отримавши 4 вересня припис імператора про підпорядкування Елачичу всіх імперських військ на території Угорщини.

Івана Цаше «Портрет Йосипа Елачича», 1863 рік

Лайош Кошут, який 25 вересня змінив Баттьяні на чолі угорського уряду, закликав угорців до спротиву і 29 вересня 1848 року поблизу міста Пакозд за 70 кілометрів від Пешта відбулась битва між військами Еланича і угорською революційною армією на чолі з генерал-лейтенантом Яношем Мога. Зазнавши поразки, Еланич відступив у Австрію, де приєднався до австрійських військ фельдмаршала Альфреда Віндішгреца. Після придушення революційних заворушень у Відні, які почались під впливом подій в Угорщині, в середині грудня австро-хорватські війська завдали мадярам дві поразки біля Парндорфа та Дьєра і 5 січня 1849 року захопили Пешт-Буду.

Під прикриттям решток революційних військ угорський уряд і парламент був змушений рятуватись втечею до Дебрецена. 8 січня Лайош Батьяні повернувся до Пешта в надії провести переговори із фельдмаршалом Віндішгрецом, але був заарештований, відданий під суд за державну раду і 6 жовтня 1849 року розстріляний.

Бойові дії під час Угорської революції 1848-49 років

Втративши надію знайти порозуміння з імператором, 14 квітня 1849 року Лайош Кошут проголосив незалежність Угорщини, а себе — її президентом-диктатором. Однак республіка Кошута протрималась лише чотири місяці — 21 травня австрійські війська знову зайняли Пешт, а 13 серпня закликані Францом-Йосифом російські війська завдали вирішальної поразки революційній армії у битві біля міста Вілагош у Трансильванії — Кошут із шеститисячним загоном врятувався втечею до Туреччини, звідки згодом переїхав до Італії, де й помер у 1894 році, відмовившись від амністії з нагоди проголошення Австро-Угорської імперії.

Після придушення революцій в Австрії і Угорщині за прийнятим у листопаді 1849 року імперським законом було утворено окрему провінцію Воєводство Сербія і Темешварський банат, а королівство Хорватія і Славонія були розділені на два окремих, якими керував король-імператор Австрії як король Угорщини. Незважаючи на це, Йосип Елачич ратифікував нову конституцію, у 1852 році домігся незалежності Хорватської католицької церкви від Угорської і залишався правителем Хорватії до своєї смерті в 1859 році.