Карл V — король Німеччини
23 жовтня 1520 року в Аахені короновано 20-літнього Карла Габсбурга, обраного німецькими курфюрстами королем Німеччини. Проголосивши себе «обраним імператором», він домігся офіційної коронації Святим Престолом лише через десять років, після перемоги в Італійських війнах над союзом Папської держави, Франції, Венеційської і Флорентійської республік та Міланського герцогства.
Карл, син королеви Кастилії Хуани Божевільної і герцога Бургундії Філіпа Вродливого з династії Габсбургів, народився і виріс у Фландрії, перебуваючи під опікою своє тітки і штатгальтера Нідерландів Маргарити Австрійської. По смерті батька в 1506 році 6-літній Карл успадкував лени німецького королівства Люксембург, Артуа і Франш-Конте та французький лен Бургундські Нідерланди, де правив під регентством тітки до свого повноліття в 1515 році, коли прийняв титул герцога Бургундського.
Зі смертю в 1516 році Фердинанда II Арагонського, свого діда по материнській лінії, Карл був спочатку оголошений генерал-губернатором Кастилії, Леона, Валенсії, Неаполя, обох Сицилій і Сардинії, а також їх гігантських колоній у Новому світі, а згодом під тиском свого діда, імператора Священної Римської імперії Максиміліана I, з мовчазної згоди матері був заочно коронований на престол Арагона та став співправителем Кастилії і Леона.
Попри заручини з двома дочками (які померли дітьми) короля Франції Франциска I та особисту симпатію до Франції, чиєю культурою він захоплювався і мова якої була йому рідною і, фактично, єдиною, якою він досконало володів, разом зі своїми бургундськими володіннями у Нідерландах Карл успадкував і традицію політичної та династичної ворожнечі між бургундськими королівською і князівською лініями династії Валуа, що зіграло вирішальну роль по смерті 12 січня 1519 року Максиміліана I, — 28 червня 1519 року колегія німецьких курфюрстів у Франкфурті одноголосно обрала Карла Королем римлян (королем Німеччини), відхиливши кандидатури курфюста Саксонії Фрідріха III Веттіна, короля Франції Франциска I Валуа і короля Англії Генріха VIII Тюдора.
23 жовтня 1520 року в кафедральному соборі Ахена архієпископ і курфюрст Кельна Герман фон Від провів церемонію коронації 20-літнього Карла V Габсбурга, який попри відсутність згоди на те Святого Престолу був проголошений і «обраним» імператором Священної Римської імперії, в якій «сонце ніколи не заходить». Як ерцгерцог Австрії він ніколи фактично не правив нею і у 1521 році передав цей титул своєму братові Фердинанду, зробивши його також своїм повноправним представником в імперії на час своєї відсутності.
Наступного року Карл V як король Арагону, до якого входили Неаполь, Сицилія та Сардинія, розпочав війну з Францією за Міланське герцогство, у 1525 році приєднав Ломбардію, а в 1529 році здолав т. зв. Коньякську лігу, створену для протистояння іспанському домінуванню в Італії папою Климентом VII, який після поразки Франції і втрати Равенни був змушений визнати імператорську гідність Карла V і коронувати його в Болоньї 24 лютого 1530 року на престол Італії та Священної Римської імперії.
Виснажений своїм майже 40-літнім правлінням, хворий на подагру та епілепсію, в 1554 році 54-річний Карл V зрікся трону Сицилії, Неаполя та Мілану на користь сина Філіпа, якому наступного року передав правління Нідерландами та Іспанією, а в 1556 році на користь свого брата Фердинанда — від престолу Священної Римської імперії, і останні два роки свого життя провів усамітнено в монастирі Юсте на кордоні з Португалією, де помер від малярії.
Коментарі
Дописати коментар