Другий хрестовий похід

 Другий
хрестовий похід

Після отримання звістки про те, що спроба жителів міста Едесса звільнитись від влади еміра Алепо і Мосула закінчилась масовою різаниною християн, 1 грудня 1147 року Папа римський Євген III видав буллу «Quantum praedecessores», якою закликав до Другого хрестового походу в Святу землю.

В 1144 році після місяця облоги війська еміра Алепо і Мосула Імада ад-Дін Зангі завоювали Едессу, столицю Едеського графства, заснованого в 1098 році хрестоносцями під час Першогого хрестового походу. Спроба жителів міста повалити владу мусульман закінчилась масовою різаниною християн спадкоємцем Зангі і його сином Нур ад-Діном — ті, кому, вдалось вціліти, були продані в рабство, а саме місто — зруйноване.

Звістка про трагедію жителів Едесси дійшла Європи наступного року разом із паломниками, які повертались зі Святої землі, і була згодом підтверджена посольствами в Антіохії, Єрусалимі та Вірменії. Вона спонукала авторитетного французького богослова Бернарда Клервоського, який мав великий вплив на свого колишнього учня і ченця ордену цистерціанців папу Євгена III, ініціювати хрестовий похід. Скориставшись ситуацією, Бернард переконав папу римського оголосити похід не лише проти мусульман, але й проти слов'ян-язичників, до якого 11 квітня 1147 року закликав буллою «Divini dispensatione».

Похід проти вендів і їх союзників лютичів розпочався у червні, коли саксонські війська під керівництвом Генріха Лева і Альбрехта Ведмедя чисельністю понад 100 тисяч чоловік перейшли Ельбу і протягом трьох місяців розоряли поселення слов'ян, дійшовши до Штеттина (нині — Щецин, Польща) на сході. Силою зброї саксонські князі обклали даниною місцевих правителів, проте мало кого з них вдалось навернути у християнство — жителі взятих в облогу міст та полонені здійснювали акт символічного хрещення заради порятунку, і німецьким військам вдалось лише відновити кілька раніше знищених вендами єпископств.

Проповідуючи ідею помсти мусульманам, Бернард Клервоський переконав Євгена III залучити до хрестового походу короля Кастилії Альфонсо VII і Португалії Афонсу Енрікеша, війська якого після чотирьох місяців облоги і кількох спроб штурму захопили Лісабон — 25 жовтня 1147 року мавританські правителі погодилися здатися через голод в місті і під гарантію збереження життя його жителів. Незважаючи на договір з еміром держави Альмохадів, насильства над мирним населенням запобігти не вдалося, і лише після десяти днів різанини й грабежів в місті був наведений порядок.

Тим часом підготовка до походу на Близький Схід практично не відбувалась через недостатній авторитет Євгена III у католицькому світі. Лише коли Бернарду Клервоському вдалось переконати приєднатись до нього короля Франції Людовика VII та короля Німеччини Конрада III, 1 грудня 1147 року папа римський видав буллу «Quantum praedecessores», якою закликав до Другого хрестового походу в Святу землю, обіцяючи його учасникам відпущення гріхів і погрожуючи відлученням від церкви тим, хто не дотримає обітниці хресоносця.

У березні 1148 року французькі і німецькі війська дістались Палестини, де разом з арміями Антіохійського князівства і Єрусалимського королівства спробували захопити Дамаск. Ослаблені тривалим походом і нападами турків-сельджуків під час переходу через Малу Азію за мовчазної згоди візантійського імператора Мануїла I, хрестоносці змогли тримати облогу лише кілька місяців, після чого повернулись в Європу. Бернард Клервоський, котрий звинуватив у невдачі Другого хрестового походу королів Франції і Німеччини, був оголошений божевільним і ув’язнений в монастирі, де й помер у 1153 році.

Скориставшись поразкою хрестоносців, які навіть не спробували звільнити Едессу, влітку 1148 року емір Халеба та Мосула Нур ад-Дін розорив Антіохійське князівство, в 1155-у захопив всю Сирію, а в в 1169 році приєднав до своїх володінь Єгипет, владу в якому через два роки захопив візир Салах ад-Дін. Проголосивши себе султаном, він здолав армію Єрусалимського королівства, завоював більшу частину Палестини і зумів дати відсіч учасникам Третього хрестового походу, розпочатого в 1189 році за ініціативою папи Григорія VIII.