Битва під Нарвою

 Битва під Нарвою

30 листопада 1700 року біля фортеці Нарва в Естляндії відбулась перша з великих битв Північної війни, в якій шведські війська 18-літнього короля Карла XII завдала нищівної поразки значно переважаючій московській армії Петра I, яка була змушена капітулювати.

Велика Північна війна розпочалась 21 лютого 1700 року з наступу польсько-саксонського війська Августа II Сильного на столицю Шведської Лівонії Ригу. Не наважившись на прямий штурм і не маючи змоги утримати її в облозі, в травні воно відступило в межі Речі Посполитої, після чого у серпні шведський десант, висадившись за підтримки голландсько-англійського флоту під Копенгагеном, змусив вийти з війни її союзницю Данію. Не знаючи про це, 30 серпня 1700 року у війну вступило Московське царство, четвертий союзник по антишведській коаліції, утвореної в 1699 році.

Розраховуючи забезпечити собі вихід до Балтійського моря, 40-тисячне московське військо на чолі з Петром I вирушило до Нарви, найбільшої шведської фортеці в Інгрії, яку взяло в облогу 25 жовтня. Збудувавши поблизу неї лінію оборони на випадок підходу додаткових шведських сил, московська армія почала обстріл фортеці, яку захищало близько 2 тисяч чоловік, котрий через два тижні довелось припинити через нестачу снарядів.

Жан-Марк Натьє «Петро I», 1717 рік

5 листопада у Ревель (нині — Таллін) прибув 18-річний шведський король Карл XII на чолі 10 тисячного війська. Поповнившись 5 тисячами місцевих ополченців, воно було розділене на три частини, основна з яких залишилась для підготовки основного наступу, друга рушила в напрямку Нарви, знищуючи московські авангардні розвідувальні загони, розквартировані в естонських селах, а найменша — на південний схід до Пскова, де 6 листопада силами тисячі чоловік розбила захоплене зненацька десятитисчне московське військо, взявши як трофей ворожі кораблі на Ільменському озері і прапор Псковської губернії.

Давид фон Крафт «Король Швеції Карл XII», між 1697 і 1718 роками

27 листопада шведська армія на чолі з Карлом XII вирушила до Нарви і біля села Пюхайогі розбила кількатисячний авангард московських військ, змусивши його рятуватись втечею. Дізнавшись про шведський наступ і не маючи достовірних даних про чисельність ворожої армії, 29 листопада Петро I залишив свої війська, виїхавши в Новгород під приводом переговорів з польським королем Августом II Сильним, який мав прибути з підкріпленням, залишивши війська напризволяще — 30 листопада 1700 року вони були атаковані шведами і розбиті в ході півгодинного бою.

Кинувшись у панічний відступ, до ранку наступного дня, коли офіційно було оголошено про капітуляцію, царські війська втратили до 7 тисяч убитими (з них близько тисячі потонуло під час переправи кавалерії через ріку Нарва), 700 чоловік полоненими (в тому числі 1 фельдмаршал, 10 генералів і 56 офіцерів), практично всю артилерівю, 20 тисяч мушкетів, 210 прапорів і царську казну розміром 32 тисячі рублів.

Нищівна поразка під Нарвою змусила Петра I за посередництва Австрії і Франції шукати примирення зі Швецією, проте Карл XII, який зажив загальноєвропейської слави видатного полководця, переоцінив свої сили і в 1704 році втратив Нарву, а в 1709 році був розбитий у битві під Полтавою, що визначило його загальну поразку у Північній війні і втрату Інгрії, Карелії, Естляндії та Ліфляндії.