Панчишин Мар'ян Іванович - народний лікар Галичини. Без перебільшення один із найвидатніших Галицьких Українців першої половини ХХ ст.
*****
Перелік його
справ та здобутків справді вражає: видатний фахівець у галузі внутрішніх
хвороб і туберкульозу, "народний лікар Галичини", організатор і ректор
Українського таємного університету у Львові, засновник Українського
гігієнічного товариства, протитуберкульозного диспансеру та першого
українського санаторію, керівник терапевтичного відділу "Народної
лічниці", редактор журналів "Лікарський вісник" і "Народне здоров’я",
професор та завідувач кафедри шпитальної терапії Львівського медичного
інституту, засновник Львівської школи терапевтів, автор низки наукових
праць з найактуальніших питань медицини.
Мар'ян Панчишин
народився 6 вересня 1882 р. у Львові, у незаможній родині. Проте здібний
юнак зміг здобути добру освіту завдяки ґрантам приватних фундацій для
талановитої молоді.
У 1903–1909 рр. Мар’ян
Панчишин навчається на лікарському факультеті Львівського університету.
Будучи студентом він активно займається науковою діяльністю, а відразу
після завершення навчання його призначають асистентом кафедри анатомії
та керівником першого рентгенологічного відділення клініки. Під час
Першої світової війни він мобілізований, служить лікарем у званні
капітана медичної служби, на фронті організовує роботу
протиепідеміологічних шпиталів.
В 1918 р.
Панчишин відмовляється присягнути польському урядові та під час
польсько-української війни налагоджує медичну обслугу української армії у
Львові, за що його звільнено з університету. У 1919 р. він відкриває
свій приватний медичний, невдовзі – стає членом Наукового товариства
імені Шевченка. У 1924–1925 рр. Мар’ян Панчишин ректор Українського
таємного університету, засновує стипендії для здібних студентів.
Після
ліквідації університету Панчишин зосереджується на роботі у своїй
приватній приймальні та НТШ. За власні кошти він обладнав та відкрив у
своєму будинку у Львові перший український протитуберкульозний диспансер
та придбав для нього рентгенівський апарат. Панчишин стає особистим
лікарем Митрополита Андрея Шептицького. Водночас він надавав якісну
медичну допомогу і кваліфіковані поради для тисяч хворих з усіх верств
суспільства, які до нього звертались. Мар’ян Панчишин стає справжнім
народним лікарем.
У 1924 р. Мар'яна Панчишина
обирають головою лікарської комісії НТШ. У 1926-му він стає ініціатором
видання «Лікарського вісника». Однією із безумовних заслуг Панчишина
було створення Українського гігієнічного товариства, яке видавало
популярні медичні брошури, надавало допомогу незаможному населенню. Від
1937 р. Мар’ян Панчишин є провідним ординатором відділу внутрішніх
хвороб «Народної лічниці», який він також обладнав власним коштом.
У
1939 р. Мар’ян Панчишин депутат Народних Зборів Західної України. В цей
час він використовує своє становище для порятунку багатьох родин від
репресій. У період німецької окупації Мар'ян Панчишин намагається
відновити медичний факультет Львівського університету, організовує
«державні природничо-медичні фахові курси».
Багаторічні
надмірні перевантаження і тривожна ситуація, що склалася у той період у
Львові (вбивства львівських лікарів – Олександра Подолинського та
Андрія Ластовецького, останній з яких був близьким співробітником
Панчишина) дуже підірвали здоров’я Мар'яна Панчишина. На запрошення
свого багатолітнього пацієнта Митрополита Андрея Шептицького Мар’ян
Панчишин погоджується переховатися у його резиденції на Святоюрській
горі, де йому забезпечили якісну медичну опіку. Проте було вже запізно.
9 жовтня 1943 року Мар’ян Панчишин помер від гострого інфаркту міокарда.
Джерело інформації.
http://www.uha.org.ua/uk/news/maryan-panchyshyn-narodnyi-likar-galychyny/
Коментарі
Дописати коментар