Народився Улас Самчук
(1905, с.Дермань, Волинська область – 1987) - український письменник, журналіст і публіцист, громадський діяч.
«Розбудова України і
організація українського народу – ось основні гасла нашого часу. Не
якісь старі порахунки, нікчемне амбіціонерське розбиття, не групова
закукуріченість… І не отаманщина. А солідарна, творча будуюча і
організуюча праця. Праця всього народу, праця кожної творчої одиниці»
(Улас Самчук)
Сьогодні день народження одного з найвизначніших українських
письменників XX століття Уласа Самчука. Будучи шістдесят років
відірваний від рідної землі, Улас Самчук лишив у спадок світові
величезну бібліотеку своїх праць про Україну.
Із 22-річного віку Самчукові довелося жити за межами батьківщини.
Призваний до польського війська, він як і багато інших українців не
бажав служити інтересам чужої держави. Тому дезертував і виїхав до
Німеччини. Далі була Чехословаччина, після Другої світової – Канада.
Ненадовго відвідати рідну Волинь вдалося лише у розпал
нацистсько-радянського збройного протистояння – у складі похідної групи
ОУН (мельниківців).
Улас Самчук зажив слави “українського Гомера ХХ століття” – відкрив світові справжню і невідому до того Україну. З-під його пера вийшли геніальні твори: “Волинь”, “Гори говорять”, “Марія”, збірки оповідань “Месники”, “Віднайдений рай”. У них він акцентував увагу на таких ключових темах, як загарбання більшовиками України, колективізація і Голодомор. Не оминув і героїчну боротьбу УПА за свободу України:
Улас Самчук зажив слави “українського Гомера ХХ століття” – відкрив світові справжню і невідому до того Україну. З-під його пера вийшли геніальні твори: “Волинь”, “Гори говорять”, “Марія”, збірки оповідань “Месники”, “Віднайдений рай”. У них він акцентував увагу на таких ключових темах, як загарбання більшовиками України, колективізація і Голодомор. Не оминув і героїчну боротьбу УПА за свободу України:
Сам письменник був прихильником українського націоналізму і поділяв погляди його ідеолога Дмитра Донцова. Був близько знайомий з Оленою Телігою.
ЇЇ сміливість, екзальтована натура і жіночність високо цінувалися
письменником. Неодноразово літератор згадував її у своїх спогадах, як
“дивовижну жінку”.
Як і більшість емігрантів, Самчук тяжко пережив розлуку з батьківщиною. Згадаємо слова Олександра Олеся: “Чужина – могила, чужина – труна!”. А Улас Самчук з цього приводу писав:
“Належимо до племені людського роду, що, можливо, зо всіх решти племен світу найтяжче переживає втрату землі предків”.
У 1980 році письменника пропонували висунути на здобуття Нобелівської премії. Але цього не сталося через відсутність рекомендації від одного з Нобелівських лауреатів.
Улас Самчук не дожив всього чотири роки до відновлення Незалежності України. Але до останнього подиху вірив
І він мав рацію. У наші дні творчість Самчука нарешті повертається в Україну
Коментарі
Дописати коментар