ПАМ'ЯТАЙ! 1-го червня 1945-го в австрійському містечку Лієнц британські війська видали 
червоним московитам 25 тисяч кубанських і донських козаків разом із їхніми сім'ями! Видали цих людей до пекельних рук Москви на страшну смерть. Ця сумна подія увійшла до історії яко «козацька трагедія», чи ж «трагедія на ріці Драу». Ще 4-го травня, після завершеня бойових дій, в мальовниче тірольське маленьке містечко Лієнц увійшли близько 25-ти тисяч дивних чоловіків, жінок, дітей. Це були екзотичні для місцевих мешканців донські, кубанські, терські козаки емігранти ще із 20-х років. Вони нащадки українців, які переселились в Прикавказзя у XV-XVII ст., що зазнали російського червоного терору. Під час Другої світової війни виступили проти сталінської Московії на боці Німеччини. Чоловіки незвичного вигляду з вусами і в кудлатих шапках німецькою не говорили. Новоприбулі мовчки розбили табір на березі ріки Драу і сумирно очікували вирішення своєї долі. Вони розраховували, що Західні союзники не видадуть їх більшовикам, а відпровадять в свої табори полонених. Аж 31-го травня британці запросили групу офіцерів-козаків для переговорів. Їх підступно заарештували і хутко відправили в совєцьку зону окупації. Там вже чекала розстрільна команда НКВД. Коли в табір ніхто не повернувся, решта все зрозуміла. Розпочалась паніка. Жінки на колінах благали не видавати їх Москві, хтось намагався тікати, хтось стрибав з мосту в ріку, щоб втопитися або розбитися об каміння. Врятувались кільканадцять дітей, чиї матері змогли передати їх австрійцям...
червоним московитам 25 тисяч кубанських і донських козаків разом із їхніми сім'ями! Видали цих людей до пекельних рук Москви на страшну смерть. Ця сумна подія увійшла до історії яко «козацька трагедія», чи ж «трагедія на ріці Драу». Ще 4-го травня, після завершеня бойових дій, в мальовниче тірольське маленьке містечко Лієнц увійшли близько 25-ти тисяч дивних чоловіків, жінок, дітей. Це були екзотичні для місцевих мешканців донські, кубанські, терські козаки емігранти ще із 20-х років. Вони нащадки українців, які переселились в Прикавказзя у XV-XVII ст., що зазнали російського червоного терору. Під час Другої світової війни виступили проти сталінської Московії на боці Німеччини. Чоловіки незвичного вигляду з вусами і в кудлатих шапках німецькою не говорили. Новоприбулі мовчки розбили табір на березі ріки Драу і сумирно очікували вирішення своєї долі. Вони розраховували, що Західні союзники не видадуть їх більшовикам, а відпровадять в свої табори полонених. Аж 31-го травня британці запросили групу офіцерів-козаків для переговорів. Їх підступно заарештували і хутко відправили в совєцьку зону окупації. Там вже чекала розстрільна команда НКВД. Коли в табір ніхто не повернувся, решта все зрозуміла. Розпочалась паніка. Жінки на колінах благали не видавати їх Москві, хтось намагався тікати, хтось стрибав з мосту в ріку, щоб втопитися або розбитися об каміння. Врятувались кільканадцять дітей, чиї матері змогли передати їх австрійцям...
Така ж розправа чекала і на комбатантів дивізії "Галичина" що знаходились у таборі м. Ріміні, але опіка католицької церкви і особисто Папи Пія ХІІ та архієпископа УГКЦ Івана Бучка, якого називали "єпископом скитальців" - завадили видачі українських полонених червоним москалям.
Ніколи! Чуєте ніколи! Ви не маєте права засуджувати комбатантів, що пішли воювати на сторону Німеччини проти Совітської Росії!! Викиньте вдовбану шкідливу московську пропагагду "пабєдобєсія". В ті часи страшного російського червоного терору, гвалтувань і грабувань - міліони українців чинили опір, як могли. Заткайте свої москвороті рила нащадки кровавої комісарні, час працює проти вас. Ніхто не забутий. Після перемоги буде другий "Нюренберзький процес", на якому судитимуть нацистську Росію та їх холуїв в Україні.
Коментарі
Дописати коментар