26 липня 1662 року відбулася Городищенська битва, напріч забута українцями. Та й місце цієї битви затоплене тепер водами Канівського водоймища. Відбулася вона під тепер затопленим Городищем на 4км південно-західніше Циблів (тепер Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.).
В цій битві московське військо, очолюване Грігорієм Ромодановскім, підсилене запроданцями з українців, яких вів до бою переяславець Яким Сомко, розгромило українське військо, очолюване Гетьманом Юрієм Хмельницьким. Напад Ромодановського був цілком несподіваним і неочікуваним, сил - вдвічі більше, ніж у Хмельницького, тож розв'язка була швидкою й жорстокою.Про ці та інші події йдеться в книзі Сергія КОВАЛЕНКА "Іван Богун - український Дон Кіхот", оскільки Іван Богун був безпосереднім учасником битви під Городищем.
Автор книги на своїй сторінці у фейсбуці написав:"Тисяча німецької найманої піхоти, прикриваючи відступ українців за Дніпро, вся полягла в бою. Це була та тисяча, яку Гетьман Богдан Хмельницький захопив у полон в битві під Батогом 1652 року і запропонував їм службу Війську Запорозькому. 10 років німці вірою й правдою служили Війську Запорозькому спочатку під булавою Богдана Хмельницького, потім Івана Виговського, а потім Богданового сина Юрія і полягли в бою як герої.Дуже багато козаків з Війська Запорозького потонуло тоді в Дніпрі при переправі на правий берег.Дивне співпадіння, але це було те саме місце, де на переправі через Дніпро генералом Ватутіним і маршалом Жуковим 1943 року було перетоплено десятки тисяч українців, силою гнаних у воду без зброї й належних плавзасобів для бою за Букринський плацдарм. І фігуранти були ті самі, що й 1662 року: українці, німці й москва. І тонули одні й ті ж - українці. І гнали їх у Дніпро - та ж москва. От тільки роль німців дещо іншою стала. Хоча як на це подивитися. Можна й так, що 1662 року вони боронили Україну від московської орди перед переправою через Дніпро, а 1943 року - за переправою.Якесь прокляте місце.Це мабуть нам за те, що ми не пошанували належно тих німецьких лицарів, які далекого 1662 року полягли за Україну в бою з московськими поневолювачами. От я й кажу: мир душам їхнім, нехай з Богом спочивають. А як Україна стане українською, то ми обов'язково поставимо пам'ятника німецьким героям 1662 р. на березі Дніпра поблизу того місця, де вони полягли."
26 липня 1919 р. група Січових Стрільців УНР розпочинає наступ на проскурівському напрямі і після завзятого бою російсько-комуністичними підрозділами виходить на лінію Сказинці-Мудроголовці. Того ж дня 3-тя дивізія Олександра Удовенка в ході 24-годинного бою вибила російсько-комуністичні війська з Вапнярки і стримувала спроби ворога контратакувати. За ці напружені бої дивізія отримала назву – «Залізна».
26 липня 1943 р. сотня командира Гордія Вротновського («Гордієнка) провела сутичку із загоном радянських партизан в с. Вишевичі Радомишльського р-ну Житомирської обл.
Перемагали! Перемагаємо! І будемо Перемагати!
Слава Україні!
Коментарі
Дописати коментар