18 липня виповнюється 136 років від дня народження Володимира Міяковського

 

18 липня виповнюється 136 років від дня народження Володимира Міяковського - видатного українського історика-архівіста, літературознавця, історика культури, двоюрідного брата композитора Бориса Лятошинського (1888-1972).

"Ставши жертвою сталінських репресій, а згодом змушений залишити Батьківщину, В.Міяковський був приречений на забуття радянською владою. Ім’я цього видатного науковця було табуйоване для радянських істориків або дозволялося його згадувати лише в негативному контексті. Втім, Володимир Міяковський продовжував свою плідну наукову роботу і за межами України, поповнивши плеяду видатних українських діаспорних істориків.", - Євгеній Луняк.

Володимиру Міяковському "Київ завдячує музеєм Шевченка. Нефахівці досі вірять, буцім тим музеєм Київ завдячує радянській владі, а не українській аристократії, а вченого-архівіста Володимира Міяковського з російським поетом Маяковським плутають навіть кандидати наук. Стару українську еліту з Києва вимела не стільки "революция и гражданская война", скільки перша хвиля сталінських репресій, так звана "справа СВУ" (по якій за полярне коло "на общие работы", в числі 30 тисяч інших "буржуазних націоналістів", поїхав і професор Міяковський), - це теж для більшости новина. А не знаючи історії погрому старої української еліти (головне дослідження, присвячене цьому процесу, - "Набої для розстрілу" Гелія Снєгірьова), годі й зрозуміти, чому практично всі з цього середовища, кому пощастило вижити, перед поверненням Червоної Армії втікали в 1944-му на Захід у чім стояли.", - Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)) (з книги "Як рубали вишневий саад, або Довга дорога з Бад-Емса") .

"В українському архівному світі двадцятих років немає постаті, більшої за Володимира Міяковського.", - Сергій Білокінь.

Народився Володимир Міяковський у м.Ковелі на Волині в дворянській родині. Після переїзду до Житомира у них зав'язалися приязні стосунки з родиною Косачів. Навчався Володимир Міяковський у київській гімназії, де викладав брат його мами Микола Лятошинський, потім на юридичному факультеті Київського університету. З 1908 р. став студентом історико-філологічного факультету Петербурзького університету, з якого в січні 1911 р. його відрахували.

Після повернення в Україну працював у Полтаві. Пізніше відновив навчання в Петербурзькому університеті, працював у науковому гуртку Михайла Грушевського. Був членом українського клубу "Громада".

У 1917 р. Володиир Міяковський повернувся в Україну. Працював у Архівному управлінні, директором Київського центрального історичного архіву ім. В.Антоновича, пізніше - у Комісії новітнього письменства і Комісії біографічного словника, був редактор його історично-літературної частини.

Володимир Міяковський був працівником Інституту Т.Шевченка, з 1926 р. - засновником і керівником будинку-музею Т. Шевченка в Києві.

У 1929 р. Володимира Міяковського заарештували у справі "Спілки визволення України", він перебував на засланні кілька років.

У 1941-1943 рр. намагався відновити діяльність ВУАН у Києві, працював в Інституті літератури та фольклору, організував роботу Центрального історичного архіву ім. В.Антоновича. У 1943-1944 рр. перебував у Львові. З 1944 р. працював у Музеї визвольної боротьби України в Празі. У 1945 р. переїхав до Німеччини, де у м. Аугсбург був співзасновником і вченим секретарем УВАН та головою Музею-архіву при УВАН. З 1948 р. - професор Українського вільного університету в Мюнхені. У 1950 р. переїхав до США, де був секретарем УВАН (Українська Вільна Академія наук) та директором архіву-музею при УВАН у США.

Володимир Міяковський є автором близько 100 наукових праць, ініціатор видання річників УВАН "Шевченко", співредактор англомовного збірника про Т. Шевченка.

Помер Володимир Міяковський 22 березня 1972 р. у м. Нью-Йорк.

Реабілітований посмертно, у 1989 р.

Донька Володимира Міяковського - видатна діячка української діаспори в США Оксана Міяковська-Радиш (1919-2019) своєю самовідданою працею продовжила ту велику справу, яку започаткував її батько. А також доповнила колекцію еміґраційної Шевченкіяни, започатковану, ще першою хвилею еміґрації, доповнену і збережену після Другої світової війни заходами Володимира Міяковського.