Михайло Петрович Косач

 

Михайло Петрович Косач (25.07.1869–16.10.1903), український вчений-фізик, метеоролог, письменник і перекладач, громадський діяч. Старший брат Лесі Українки.

Михайло Косач – перша дитина Петра й Ольги Косачів. Його хрещеними батьками стали рідні дядько – приват-доцент Київского університету М. П. Драгоманов та тітка – шляхтянка О. А. Косач.

Дитячі роки Михайла минули у Новограді-Волинському. Михайлик і його молодша сестра Леся були великими друзями. До 13 років були нерозлучними, гралися, вчились, читали – все разом. У сім’ї вони навіть мали спільне ім’я «Мишолосіє».

Початкову освіту Михайло здобув із материнських рук і вуст. Офіційну почав із п'ятого класу Хелмської класичної гімназії, яку закінчив за чотири роки зі срібною медаллю.

Навчався на фізико-математичному факультеті Київського університету та на математичному відділенні Дерптського (Тартуського) університету. Захистив дисертацію з фізики «Актиноелектричні явища».

Викладав фізику та математику в Тартуській жіночій гімназії. Поєднуючи у собі хист «лірика і фізика», Михайло Петрович цікаво викладав, турбувався про наукові підходи до видання підручників. Мав низку технічних винаходів, брав участь у роботі української громади в Тарту. Згодом дістав посаду приват-доцента кафедри фізики і метеорології Харківського університету; викладав загальну фізику у Ветеринарному інституті та в школі технічного товариства.

У 1893 р. Михайло Петрович одружився з українською письменницею Олександрою Євгеніївною Судовщиковою, яка мала літературний псевдонім Грицько Григоренко. Подружжя мало доньку Євгенію, яку в родині звали Емою.

Разом із сестрою Лесею Українкою та за підтримки матері Олени Пчілки заснував у Києві літературний гурток української молоді «Плеяда», головне покликання якого полягало у читанні та критиці нових творів і перекладів, створенні літератури для освіти, виданні збірок з українською белетристикою, етнографічними й історичними нарисами. Як письменник виступав під псевдонімом Михайло Обачний.

Сфера наукових зацікавлень М. Косача полягала у глибокому вивченні та дослідженні проблем метеорології, геофізики, динаміки атмосфери, походження атмосферних електричних явищ, фізики Х-променів (останнє знайшло продовження в практичних справах його двоюрідного брата Юрія Тесленка-Приходька).

Наукові праці М. Косача – у галузях фізичної оптики, метеорології, фізики електролітів. Він розробляв вимірювальні метеорологічні пристрої, зокрема, неперервний інтегратор сили вітру та його енергії, електричний томограф. Автор кількох праць із математики та фізики, зокрема: «Деякі уваги до передбачення погоди Демчинським» і «Положення осьової лінії в електричних циклонах».

М. Косач також є автором низки оповідань, серед яких «Різдво під Хрестом Полудневим» (1889); «На огнище прогресу» (Посвящую моїй матері) (1891); «Владарі світу», «Хмара», «Погибель світу», «Сни», «Отрок (Дума в прозі)», «Сон пана Асистента», «Метелики», «Вовкулаки», «Гість», «Що?», «Нікуди» (усі 1894-1897) та наукових праць, друкованих у періодиці.

До письменницько-перекладацького і наукового доробку М. Косача належить ще й етнографічна робота, посмертно видана анонімно 1905 р., «Кобзарські Думи», яку він упорядкував і доповнив коментарями в примітках.

Михайло Косач помер передчасно і несподівано від хвороби на 35-му році життя. Похований на Байковому цвинтарі поруч із батьком. Пізніше між могилами любого брата і батька знайшла свій спочинок і Леся Українка.