Омелян Михайлович Огоновський

 

Омелян Михайлович Огоновський (03.08.1833-28.10.1894), український учений-філолог та громадський діяч.

Омелян народився в родині священника Михайла Огоновського в с. Григорів (нині Рогатинського району Івано-Франківщини). Окрім нього батьки мали одинадцятеро молодших дітей. Омелян отримав якісну освіту – Бережанська, потім Львівська гімназії та Львівська духовна семінарія, де разом із богословськими дисциплінами вивчав українську філологію в Якова Головацького (колишнього учасника “Руської трійці”), а також польську, давньогрецьку мови й латину.

Вивчав теологію у Львівському університеті, став доктором філософії та отримав посаду доцента руської (української) мови. Переїхав жити та працювати до Російської імперії. Відтоді кар’єра Омеляна Огоновського була нерозривно пов’язана з найдавнішим українським університетом: тут він став професором, а 1877 р. – деканом філософського факультету.

О. Огоновський був активним членом «Руського товариства педагогічного», «Рідної школи», одним із засновників «Просвіти» та майже 15 років її Головою, очолював філологічну секцію Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

Справою життя вченого стали дослідження на теренах української лінгвістики та літературознавства.

О. Огоновський - автор численних праць про історію та говірки української мови, частина яких, написаних польською та німецькою мовами, прислужилася європейським мовознавцям. Праці О. Огоновського були особливо актуальними з огляду на гостру боротьбу проти москвофільства та спроби запровадження «язичія».

Багато часу вчений приділяв вивченню українського пісенного фольклору, постійно звертаючись до нього у своїх історико-літературних студіях.

О. Огоновський - автор розвідок «Погляд на історію руської літератури в часи татарщини», «Огляд літературно-історичний». Учений залишив велику епістолярну спадщину. Його науковий доробок високо оцінили І. Франко, М. Павлик, Д. Мордовцев, М. Драгоманов.

Перу вченого належать також посібники та популярні книжки з граматики української мови.

Численні праці вчений присвятив творчості Т. Шевченка.

У 1872-1873 рр. в журналі «Правда» був опублікований цикл статей О.Огоновського «Критично-естетичний погляд на декотрі поезії Т. Г. Шевченка», в яких він глибоко проаналізував поетові «Думки», баладу «Тополя», поеми «Гайдамаки», «Неофіти».

Огоновський видав нарис «Життя Тараса Шевченка. Читанка для селян і міщан»; дослідження «Гайдамаки». Поема Тараса Шевченка».

За редакцією О. Огоновського вийшли друком перші два томи «Кобзаря» Т. Шевченка із статею «Дещо про життя і літературну діяльність Т. Шевченка», яке І. Франко вважав найкращим з виданих у Галичині.

До величезної спадщини вченого належать, окрім суто наукових праць, підручників та посібників, художні твори поезії; драми «Федько Острозький», «Настасія», «Гальшка Острозька»; поеми, балади, вірші, оповідання.

Окрім численних статей та наукових праць вчений залишив багатий епістолярій, у тому числі листування з істориком і громадським діячем, майбутнім секретарем з освіти ЗУНР О. Барвінським, що тривало впродовж 20 років.