У ніч із 3 на 4 серпня 1635 року загін січовиків на чолі з Іваном Сулимою здійснив напад на Кодацьку фортецю Запоріжці хитрощами оволоділи твердинею, а гарнізон – знищили. Жана Маріона захопили живцем, насипали в його одяг пороху, приставили до стовпа й, зазначивши з гумором: «Лети, пане, додому!», підпалили порох. Вибух стався такий, що виштовхнув Маріона разом зі стовпом у Дніпро. Так безславно загинув славний французький офіцер.
Проте запоріжці не володіли фортецею довго, бо врешті свої ж, українці, реєстрові козаки, їх зрадили. Під
командуванням Конецпольського вони ударили по Кодачку й здобули його. Сулиму полонили і перевезли до Варшави, а разом із ним ще п’ять козацьких старшин, і прилюдно четвертували.
У 1639 р. поляки знову відбудували фортецю. Роботи тривали аж три роки, причому її розширили майже втричі, ще більше укріпили. Будівництвом відновлюваного бастіону керував інженер Фрідріх Гектант, він добре знався у фортифікаційній справі – до цього вже споруджував укріплення у Львові, Городищі, Хмільнику та інших містах.
Губернатором Кодака став Ян Жолтовський, комендантом – племінник коронного гетьмана, Адам Конецпольський. На відкритті оновленого Кодака побував сам коронний гетьман, взяв з собою й сотника Чигиринського полку Богдана Хмельницького. Оглядаючи фортецю, задоволений «коронний» добряче випив вина та й почав глузувати над козаками, зазначаючи: «Кодацька вже їм не «по зубах». На це Богдан Хмельницький з гумором відповів: «Руками створене – руками і зруйнується!». Ці слова стали пророчими.
Коментарі
Дописати коментар