Скалатський замок

1630 року м. Скалат, Підволочиський район

Древній Скалатський замок дрімає над мальовничим ставком. Ця фортеця з 1630 року є унікальною історичною пам’яткою Поділля. Споруда, яку можна оглянути сьогодні, − далеко не первісний замок. Замок був спланований у формі чотирикутника, стіни якого впиралися в наріжні п’ятибічні вежі. Цей оборонний комплекс мав добре продуману систему допоміжних фортифікацій із використанням природних факторів: багна, трясовини.

До східного муру всередині фортеці прилягав палац, у якому мешкала панська родина. На його місці, після спустошення в пізніші часи, вимурували інший, набагато гірший і бідніший, з «партеровими» ярусами. До протилежної обводової стіни прилягав комплекс приміщень господарського призначення. Замок був розрахований на утримання та забезпечення бойової діяльності гарнізону.

Скалатська фортеця постійно розділяла лиху долю, що випала на оборонні споруди краю. На початку вересня 1648 року загони повстанців і місцевої бідноти оволоділи замком. Не витримала фортеця і натиску військ Богдана Хмельницького в 1651 році. Наслідком цих подій було цілковите спустошення.

Наприкінці ХVІІ століття новий власник перебудував замок і використовував його як житло. Поблизу східної стіни побудували палац, а в північно-східній фортечній стіні зробили камʼяну вʼїзну браму. Оновили старі вежі, вимурувавши два верхні яруси з цегли. Стіни замку завтовшки два метри з усіх боків сягали 6-метрової висоти.

Наступні власники Скалата пани Тарли, а згодом Понятовські нічим особливим для замку не відзначилися. У 1869 р. Понятовські продали містечко та його околиці євреєві З. Розенштокові, після якого власниками стали його сини Бернард та Маурицій. Наприкінці ХІХ століття замок остаточно втратив свою оборонне призначення і став пишною, дорого прикрашеною резиденцією. Зрештою, останній власник твердині Олександр Потоцький, не маючи коштів на відновлення, подарував її міській владі.

Упродовж двох світових воєн Скалат знову нищили ворожі армії. На замковому подвірʼї навіть квартирували танки, стіни попадали, а палац розібрали до фундаменту. Засипалися і підземелля, зараз можна оглядати тільки входи до погребів. Місцеві жителі розповідають, що ці підземелля виводять аж до Гримайлова. Існує версія, що Скалатські підземелля поєднують замок з Теребовлянським та Збаразьким.

Сьогодні Скалат – тихе і спокійне містечко, яке живе за розміреним ритмом. Інколи здається, що час тут тече поволі. Тому можна дозволити собі хоча б на один день сповільнити ритм життя, помилуватися баштами колишньої фортеці, роздивитись старі будинки у місті і з новими враженнями повернутися додому.