Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.

 

Сьогодні тридцять років, як Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

16 листопада 1994 року ВРУ ухвалила закон про приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї .

За це рішення проголосував 301 депутат. Три депутати представники УНА-УНСО на знак протесту проти приєднання пов’язали голови білими пов’язками.

Народний депутат, член Конгресу українських націоналістів Михайло Ратушний апелював до того, що без'ядерний статус України потрібен, але у без'ядерному світі.

"Якщо Верховна Рада не ратифікує цей Договір, то наша держава і ви (Леонід Кучма) як Президент цієї держави будемо чимось цікаві світові, - казав він, - Якщо ж ратифікуємо його, то Україна стане банановою державою, і повірте, що ні та держава, ні її Президент вже не будуть нікого цікавити у світі".

Менше ніж через місяць він набрав чинності разом із горезвісним Будапештським меморандумом.

Це було зроблено в обмін на гарантії безпеки України — був укладений Будапештський меморандум з Росією, США та Великою Британією, трьома ядерними державами. З рештою країн п’ятірки ядерних – Китаєм та Францією, пізніше, із застереженням.

Своїх зобов’язань гаранти не виконали, Росія вторглася в Україну.

Леонід Кравчук згадував, як мав розмову з віце-президентом Альбертом Гором.

"Він мені офіційно сказав: "Якщо ви не припините дискусії і не погодитесь на вивезення ядерної зброї, до вас будуть застосовані санкції, не тільки економічні". Це підтримала і Європа"

"Я притисну Кучму до стінки. ДНЯЗ, або вони не отримають ні газу, ні нафти!" – казав Єльцин у розмові із Клінтоном наприкінці вересня 1994 року.

В результаті 30 років тому доля третього у світі ядерного потенціалу була вирішена на користь порожніх гарантій безпеки, які в англійському тексті ще й не гарантії, а запевнення.

На початку своєї незалежності Україна мала третій за кількістю ядерний арсенал світу. До нього входило:

● 176 міжконтинентальних балістичних ракет у складі 43-ї ракетної армії: 130 рідкопаливних SS-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних SS-24 (по десять боєголовок кожна) у шахтних пускових установках;

● стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160: від 30 до 43;

● ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156;

● тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200.

Тактичне озброєння Україна могла контролювати, бо воно не вимагало спеціальних кодів. А ось стратегічне – ні, “кнопка” була у Москви.