Степан Сапеляк (26.03.1951, с. Росохач Чортківського району Тернопільської області – 01.02.2012, м. Харків) – український поет, прозаїк, публіцист, літературознавець, правозахисник, громадський діяч. Учасник «росохацької групи». Член Національної спілки письменників України (1991), міжнародного ПЕН-клубу (1992), Української Гельсінської спілки (1987).
У листопаді 1972 року у рідному Росохачі молоді патріоти створюють підпільну організацію, яка визнала своєю метою боротьбу за незалежність Української держави. 22 січня 1973 року на день Злуки Степан Сапеляк разом із друзями-однодумцями розвішав жовто-блакитні знамена в рідному селі та районному центрі Чортків. Крім того, у Чорткові в ці дні було розповсюджено листівки «антирадянського змісту», автором яких був Степан Сапеляк. За це юнака заарештували і посадили майже на 10 років позбавлення волі. В ув’язненні та на засланні на Колимі та в Хабаровському краї поет перебував до 1981 року.
У кінці 80 ─ на поч. 90-х рр. брав активну участь у русі за незалежність України та демократизацію суспільства. Степан Сапеляк – член Української Гельсінської групи з 30.12.1987, засновник Харківської філії Української Гельсінської Спілки (1989). Автор-засновник і редактор-організатор журналу Української асоціації незалежної творчої інтеліґенції (УАНТІ) «Кафедра» (1988). За книгу віршів “День молодого листя” С. 1988 р. був прийнятий до ПЕН-клубу і на його запрошення їздив у Німеччину, побував у Канаді, США та Англії. 1989 повернувся до Харкова.
У 1988 р. йому присуджена премія ім. І.Франка (США). Член Спілки письменників України з 1991 р., організатор літопису “СНІП”. За книжку віршів “Тривалий рваний зойк” йому присуджена Державна премія ім. Т.Шевченка 1993 р. У 1995 р. став лауреатом Всеукраїнської літературної премії ім. братів Лепких. За книжку віршів «Страсті по любові» удостоєний Всеукраїнської літературної премії імені В.Свідзинського 2002 р. 2005 р. нагороджений орденом „За заслуги” ІІІ ступеня
Коментарі
Дописати коментар