Анна Ярославівна — це відповідь усім, хто питає: "А що одна людина може змінити?" Вона не змінила — вона взяла кермо держави у руки.

 

Коли в 1060 році помер король Франції Генріх I, його вдова — Анна Ярославівна — мала повне право відійти в тінь палацу. Та вона зробила навпаки: вийшла на політичну арену — і зробила це гідно доньки Ярослава Мудрого.

Вона стала регенткою — тобто фактично керувала Францією від імені свого малолітнього сина, майбутнього короля Філіпа I.

Підписувала державні грамоти, видавала укази, розподіляла землі.

На документах поруч із ім’ям Філіпа часто стояло її: “Anna Regina” — не просто мати, а королева, що діє.

У той час, коли європейські жінки здебільшого були прикрасами при дворі, Анна була — аргументом при троні.

Це не просто історичний факт. Це — приклад.

Що жінка може мати голос — не лише в родині, а й у державі.

Що українка з Києва може залишити слід у серці Європи.

Що донька князя може бути мудрішою за половину баронів Франції.

Анна Ярославівна — це відповідь усім, хто питає: "А що одна людина може змінити?"

Вона не змінила — вона взяла кермо держави у руки.