Рабі Ісраель бар Давид-Моше Фрідман

 


Видатний хасидський наставник, один із духовних лідерів покоління Рабі Ісраель бар Давид-Моше Фрідман (р. Ісраель із Чорткова; 5614-5694 /1854-1933/ рр.) — видатний хасидський наставник, один із духовних лідерів покоління. Походив із роду царя Давида. Прямий нащадок одного із засновників хасидського руху нар. Дова Бера, Магіда з Межерича. Його дід, уславлений хасидський праведник нар. Ісраель із Ружина, рятуючись від переслідувань царської влади, прийняв підданство Австро-Угорщини і переніс свій «двір» у буковинське містечко Садігуру (Садгору). Народився десятий іар ​​5614 /1854/ року. У 5619 /1859/ року його батько, нар. Давид-Моше, заснував хасидський «двір» у галицькому місті Чорткові, що стоїть на річці Серет. У 5631 /1871/ року сімнадцятирічний нар. Ісраель одружився зі своєю двоюрідною сестрою Рухамі-Бат Шеве, дочкою свого дядька нар. Авраама-Яакова Фрідмана із Садігури. У 5664 /1903/ року, після смерті батька, нар. Ісраель змінив його на чолі «двору» у Чорткові — тисячі, а потім і десятки тисяч хасидів, потягнулися до нього за благословенням та настановою. У роки першої світової війни нар. Ісраель переніс свій «двір» до столиці Австрії - Відня. У 5680-ті (1920-ті) роки він набув статусу одного з духовних лідерів покоління — до його думки прислухалися в більшості громад Європи, як хасидських, так і литовських. Серед його учнів були найавторитетніші знавці Тори — у тому числі й нар. Меір Шапіро, ініціатор програми Даф Йомі (денний лист Талмуду). Р. Ісраель з Чорткова з'явився одним з організаторів і керівників всесвітньої конфедерації харедимних громад Агудат Ісраель (Єдність Ізраїлю): у 5683 /1923/ році у Відні, під його патронажем, відбувся історичний конгрес Агудат Ісраель, що отримав назву Акнесія дев'ятсот делегатів із дванадцяти європейських країн, а також із США, Землі Ізраїлю та Іраку. Однією з пріоритетних завдань у діяльності Агудат Ісраель нар. Ісраель вважав удосконалення системи єврейського виховання — адже основи віри в нового покоління мають бути настільки міцними, щоб воно змогло протистояти впливу дезорієнтуючого навколишнього світського суспільства, реформізму і сіонізму. Р. Ісраель бачив національну трагедію в тому, що сіоністський рух набув домінуючого положення на Святій Землі. Він говорив: «Кілька разів протягом історії єврейський народ стояв на порозі повного визволення, але щоразу гріхи народу спотворювали ситуацію. У період Другого Храму Геула (кінцеве порятунок) вже прокидалася, але все було припинено засновником християнства. У 5408/1658/ році єврейський світ знову стояв на порозі порятунку, але реалізації геули завадив лже-месія Шабатай Цві. І в наш час починалося велике пробудження, що веде до геули, але через багато наших гріхів всі зіпсували сіоністи» (Мааданей Йосеф с.268). 

 
 Свої тлумачення Тори нар. Ісраель з Чорткова виклав у ряді книг, назва кожної з яких включає його ім'я: Атерет Ісраель (Корона Ізраїлю), Тіферет Ісраель (Пишність Ізраїлю), Незер Ісраель (Відень Ізраїлю) та Ісмах Ісраель (Втішається Ізраїль). Р. Ісраель із Чорткова помер тринадцятого кислева 5694/1933/ року. Похований у Відні.


Коментарі