Кімри

 

Кімри, сколоти, фракійці: тяглість цивілізації на українських землях

Про витоки української державності: до Рюрика, без імперських міфів.

Коли говоримо про коріння української нації, то нам нав’язують образ диких племен, до яких прийшов «цивілізатор» із півночі - скандинав.

Але що, якщо справжні витоки української цивілізації криються зовсім не там?

Що, як предками українців були ті, кого давні греки вважали найсправедливішими народами, а Рим — найнебезпечнішими повстанцями?

КІМРИ — СЛІД КЕЛЬТІВ В УКРАЇНІ?

Слово “кімри” — знайоме багатьом британцям. Це самоназва валлійців (валл. Cymry), а назва англійської області Камбрія (Cumbria) походить від того ж кореня.

Але кімри — це ще й кімерійці, одні з найдавніших індоєвропейських народів, що жили на території сучасної України в IX–VIII ст. до н.е.

Геродот писав:

«Країна, де тепер живуть скіфи, кажуть, що за давніх часів була кімерійською… Ще й тепер у Скіфії існують кімерійські фортеці, кімерійські переправи, є також країна, що називається Кімерією, є й так званий Кімерійський Боспор.»

Це стосується сучасного Півдня України — Миколаївщини, Херсонщини, Криму. Саме тут:

• розташовувалося місто Кімерія — на території теперішнього Миколаєва;

• у Криму — місто Кімерик (Кіммерис), згадане в грецьких джерелах;

• Боспор Кімерійський — територія, яка забезпечувала до 16 тисяч тонн хліба щороку для Афін (свідчення Демосфена).

Це не “дикі” племена, а народи з розвинутим землеробством, торгівлею, державністю й зовнішньою політикою.

СКОЛОТИ-СКІФИ — ВЕЛИКА ДЕРЖАВА СТЕПУ

Після кімерійців на ці землі приходять сколоти — народ, який греки називали скіфами. Сколоти продовжили хліборобську та військову традицію кімерійців, перейнявши багато з їхньої культури.

• Вони залишили по собі кургани (зокрема — царські), мечі, золоті прикраси й урбанізовані поселення.

• У них була структура влади, поділ на класи, своя релігія, пантеон і етнонім, який не має нічого спільного з “вікінгами”.

Сколоти (скіфи) — це східні індоєвропейці, родичі слов’ян. А сколот — це не чужинець, а прадід українця, чиє ім’я носить чимало місцевостей і навіть людей (пор. Скала, Скитальський, Сквирський тощо).

ФРАКІЙЦІ — БРАТИ З ПІВДНЯ

Фракійці (лат. Thraci) — ще одна велика індоєвропейська гілка, близька як до кімерійців, так і до скіфів.

Їх ще називали:

• даками, гетами, одрисами;

• володіли землями сучасної Болгарії, Румунії, частини України;

• першого відомого царя фракійців звали Терес (VI–V ст. до н.е.).

Генетично фракійці належали до тієї ж гаплогрупи R1a, що й більшість українців. А отже, ми не просто культурно, а родинно споріднені.

Їхні міста — Нікополь, Одесс (так, та сама Одеса!), Медон — мають прямий стосунок до нашої географії.

У Криму та Північному Причорномор’ї династія Спартокідів, що правила Боспорським царством, була фракійсько-скіфського походження.

Спартак, легендарний римський гладіатор і повстанець, був фракійцем, з того ж етнокультурного поля, що й ми.

ІНДОЄВРОПЕЙСЬКЕ ДНК: КИМРИ — НЕ ВІКІНГИ

Коли нам кажуть, що українці — нащадки якихось «північних варягів», треба запитати:

А де ділися кімри, сколоти, фракійці, сармати, венети, анти, гети, готи?

Вони не зникли — вони перейшли в етногенез слов’ян і українців. Археологія, мовознавство й генетика це підтверджують.

Гаплогрупа R1a — спільна для:

• слов’ян (передусім українців і поляків),

• скіфів, сарматів, фракійців,

• частини індійських брахманів (через індоарійську гілку).

А от у вікінгів переважає:

• інша генетика: I1, I2, R1b;

“Братні народи”: болота, а не коріння.

Сучасна імперська історіографія говорить про “братні народи”.

Але:

• росіяни походять переважно з угро-фінського субстрату: чудь, меря, мокша, мурома, весь;

• слов’яни на цих землях — привнесений елемент з Русі, а не корінний;

• вони не мали землеробської культури, і ніколи не формували власної державності

• державності в них не було до впливу Києва.

А українці мають:

• безперервну традицію державності — від Трипілля, Кімерії, Скіфії, Боспору, Антів, Київської Русі до Галицько-Волинського князівства й Козацької держави;

• етнокультурну неперервність;

• землеробську, а не кочову цивілізацію.

• релігію (культ Перуна, Хорса, Дажбога) — ще до християнства;

• тяглість символів і тотемів. Наш тотем сонячного птаха сокола - не з болота і не від вікінгів, а з глибини часу.

Варяг не приніс нам ані мови, ані релігії, ані влади

Той “варяг”, якого намагаються виставити “засновником” Русі, не приніс нам нічого нового:

• не створив держави — вона вже існувала;

• не приніс культури;

• не приніс писемності ю;

• не приніс релігії;

• не нав’язав мову.

Він просто прийшов у вже існуючий політичний і культурний простір. Не як творець.

Час повернути історію додому

Україна — не “молода нація”. Це колиска стародавньої індоєвропейської цивілізації, яка:

• годувала Афіни ще в VIII ст. до н.е.;

• давала царів і повстанців;

• формувала культуру, яка пізніше стала основою слов’янства.

Ми — не нащадки варягів. Ми — нащадки кімрів, сколотів, фракійців, гетів, антів, козаків.