Хто заважає Україні йти в Європу? Завжди одне ім’я — Москва

 

Хто заважає Україні йти в Європу? Завжди одне ім’я — Москва

Осінь 1657-го. Україна — без Богдана Хмельницького.

Великий гетьман помер. Та чи справді — просто помер?

Смерть Богдана не була природною. Його отруїли — саме тоді, коли він почав міняти курс і дистанціюватися від Московії.

Москва таких поворотів не прощала. І тим паче не пробачає тих, хто бачить суть Москви. Хмельницький її побачив. І це стало його смертним вироком.

Отрута — улюблений інструмент Москви, коли дипломатія не встигає за зрадою.

Після цього в Україні, над державою, яку він збудував, нависла небезпека. Держава могла зникнути, як уже зникали колись Великі князівства. Але були ті, хто тримав державу далі.

Вибір нової дороги.

У жовтні 1657 року в місті Корсунь зібралася велика козацька рада. Але це була не просто рада — це була подія європейського масштабу.

Тут були представники Швеції, Кримського ханства, Речі Посполитої, Османської імперії, Молдови та Семигороду.

Ідея була смілива: розвернути державу з московського напрямку — до Європи.

Продовжити новий курс Богдана Хмельницького, який він не встиг реалізувати, але чітко намітив перед смертю.

Хто стояв за цим курсом?

Гетьман Іван Виговський — перша особа в команді Богдана, шляхтич, освічений діяч, найближчий соратник і виконавець політики державності.

Він чудово розумів: Москва — не союзник. Це хижак, що готується з’їсти союзника після першої ж нагоди.

Юрій Немирич — його головний радник, український аристократ з роду Немиричів, дипломат європейського рівня, знавець п’яти мов, магістр права Сорбонни, учасник Вестфальських переговорів, автор зовнішньополітичної концепції незалежної України.

Це люди, які продовжили курс Богдана на Європу.

Якщо ви хочете зрозуміти, яким був справжній курс Хмельницького, подивіться на те, що робили його найближчі люди після його смерті. І тоді стане ясно.

Корсунський договір — прорив української дипломатії.

Немирич розробив договір, який закладав основу незалежної України, в союзі з:

• Швецією (Карл X Густав зобов’язувався допомогти у міжнародному визнанні України),

• Кримом,

• Османською імперією.

Це була перша спроба створити антимосковську коаліцію з Україною як рівноправним гравцем.

Рішення Корсунської ради:

• розірвати союз із Московією;

• поновити союз із Кримом;

• укласти перемир’я з Річчю Посполитою;

• вийти на новий рівень відносин з Османською імперією;

• зміцнити зв’язки зі Швецією, яка саме в той момент протистояла Московії у війні.

Утім, цей блискучий план не встиг стати реальністю. Причин було багато:

• саботаж з боку частини козацької старшини;

• опір Січі, яка в особі Якова Барабаша не визнала Виговського;

• активна підривна діяльність Москви, яка підкуповувала й шантажувала полковників;

• нестача єдності в самій Україні.

Усе це не дало змоги реалізувати умови Корсунської ради 1657 року.

Уже через кілька місяців почалося повстання, в якому брали участь ті, хто волів знову шукати опори в Москві.

А сам Юрій Немирич, ідеолог незалежної України, був убитий у 1659 році під Ніжином козаками полковника Цецюри, якого купила Москва.

Один із найталановитіших українських інтелектуалів XVII століття загинув від рук зрадників, що продавали Україну «за ласку царя».

Історичний висновок.

Корсунська рада 1657 року — це перший відкритий заклик до відриву від Москви. Це був не емоційний жест, а виважене геополітичне рішення, яке могло змінити хід історії.

Юрій Немирич — наш Монтеск’є й Мацієревич в одній особі, який ще в XVII столітті розумів, що для України немає дороги до свободи через Москву.

А Іван Виговський — спадкоємець і виконавець волі Богдана Хмельницького, а не її заперечення.

Проти московських маніпуляцій.

Сьогодні ми часто чуємо звинувачення: мовляв, “Хмельницький — зрадник, бо пішов до Москви”, а “Виговський — зрадник, бо пішов до Польщі”.

Усі ці фрази — не просто помилки. Це нав’язані формули.

Це — маніпуляції, вигідні Кремлю, щоб дискредитувати постаті, які будували незалежну Україну.

Нав’язати нам хибний вибір.

Юрія Немирича взагалі стерли з памʼятки історії. Його вулиць немає в Україні, окрім рідного Черняхіва та Гадяча.

Це — свідома амнезія.

Занадто легко назвати когось зрадником, не розібравшись у фактах. Варто бути обачним, щоб не попасти під чужі маніпулятивні штампи.

Про козацьку добу й боротьбу за незалежність — читайте в книзі «Чий Крим. Війни в степах України».

Актуально як ніколи

Сьогодні, у XXI столітті, ми знову продовжуємо шлях, який у Корсуні 1657 року започаткували Виговський і Немирич. Їх ідея — вільна Україна в союзі з Європою, а не під московським ярмом — стала основою нашої боротьби.