Білгород — це символ влади, перемоги й пам’яті деревлян.

 

БІЛГОРОД — ДЕРЕВЛЯНСЬКЕ МІСТО, ЯКЕ ТРИМАЛО КИЇВ У ПОЛІ ЗОРУ

Сьогодні — Білогородка. Тихе село за 20 км від Києва.

Але в Х столітті тут стояла найбільша фортеця Русі.

ВІД КОРОСТЕНЯ ДО БІЛГОРОДА

Ми знаємо щонайменше п’ять міст Деревлянського князівства X ст.:

Коростень, Олевськ, Овруч, Малин, Білгород.

Після Коростеня й Овруча деревляни будують третю столицю.

У середині Х століття річка Ірпінь була могутньою прикордонною рікою —

вона відділяла Полянське князівство від Деревлянського.

Спершу деревлянське князівство тримало кордон на лівому березі Ірпеня.

Але Володимир будує Білгород уже на правому, полянському березі —

фактично заходячи за колишній рубіж.

Це політичний жест.

Не оборона — домінування.

Не прикордонне укріплення — сигнал: Київ під контролем.

ДЕРЕВЛЯНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО — ЯК ОПОРА ДЕРЖАВИ

Після поразки князя Мала Деревлянське князівство наче втратило самостійність.

Але при Володимирі воно стало основою нової Русі.

Фортеця Білгорода стає:

– стратегічною точкою між Києвом і західними землями (Галичина, Волинь, Поділля),

– опорною базою князя, здатною миттєво втрутитися у справи столиці,

– символом деревлянського реваншу.

Це — не просто військовий гарнізон.

Це — резиденція, духовний центр, культурна столиця і персональний штаб Володимира.

Понад 110 гектарів укріплень — вдесятеро більше, ніж у Києві.

Повна система валів і ровів, що збереглася до наших днів.

Місто-фортеця, яке не поступалось західноєвропейським столицям X століття.

Тут сидів Святослав — син Володимира, майбутній претендент на трон.

Білгород — це не просто місто, а персональний штаб Володимира.

КУЛЬТУРНИЙ І ДУХОВНИЙ ЦЕНТР

Після хрещення Русі Володимир не випадково зміцнює саме Білгород:

тут створюється одна з перших єпископських кафедр,

тут працює грецький єпископ Микита (з 992 року),

згодом кафедру очолюють інші видатні церковні діячі Русі.

Білгород:

– мав власну церковну юрисдикцію,

– був рівноправним духовним центром поруч із Києвом,

– став місцем, де хрест і меч творили єдину силу держави.

КОНТРОЛЬ, ЯКИЙ НЕ ВИДНО

Білгород — це фортеця не тільки на випадок війни.

Це — гарант стабільності, страховка проти заколоту.

Він:

– стримує Київ,

– гарантує стабільність династії,

– нагадує боярам, хто справжній господар на Русі.

У разі перевороту — звідти за день може вийти армія.

У разі нападу — звідти миттєво надійде підтримка.

Академік Борис Рибаков виявив: саме тут правив Святослав — син Володимира.

Це було не випадкове призначення — а стратегічне князювання в місті, яке тримало Київ у тіні.

І НАРЕШТІ — ІМ’Я

“Білгород” не має нічого спільного з білим каменем.

Це — сакральне ім’я, пов’язане з Білобогом — захисником світла і правди.

Такі назви ставили на кордонах, там, де світла держава зустрічала темну загрозу.

Білгород — це не просто місто. Це символ влади, перемоги й пам’яті деревлян.