Бій на Козацькому редуті.

 

Бій на Козацькому редуті. Чи дотримуємось історичної хронології?

Серед наших краян продовжує жити міф про бій козаків із польськими частинами на Козацькому редуті поблизу Дубна між селами Плоска і Семидуби, як «останній акорд» битви під Берестечком (28 червня – 1 липня 1651 року). Про те, що, буцімто, відступаючи, полк Івана Богуна, дав бій королівським військам поблизу Дубна, що і дозволило врятувати відступ регулярних козацьких частин. Тому традиційно пам'ять полеглих козаків на Козацькому редути прийнято вшановувати у першу неділю липня, після Берестечка.

Деякі писемні джерела дають змогу дещо роз’яснити щодо згадуваного бою. Одна з найбільш відомих історичних праць даного періоду, монографія відомого в Європі археолога, нашого земляка, доктора історичних наук І. К. Свєшнікова «Берестецька битва», спогади багатьох польських шляхтичів, французького офіцера, який був на службі у Яна Казамира Людовика Ербеніга та польського мемуариста Станіслава Освенціма, повідомляють, що коронний-хорунжий Олександр Конєцпольський, йдучи на відсіч м. Олиці, яку облягав І. Богун, вислав ротмістрів Стжалковського та Суходольського з кількома хоругвами проти козаків, які поверталися з Олики. За три милі від Дубна 19 червня вони напали на невеликий козацький табір, в якому завзято захищались 200 козаків, з яких 70 вбили, 17 захопили в полон і, взявши кілька возів зерна та 200 биків, повернулись у королівський табір під Берестечко.

У 1981 році археологічна експедиція провела розвідку в околицях сіл Плоска і Семидуби. Обстежене земляне укріплення, що знаходиться між згаданими селами, за 1,5 км. від с. Семидуби та за 3 км. від с. Плоска, серед орного поля, ліворуч шосейної дороги з Плоски до Семидубів. Стверджується, що укріплення має форму неправильного прямокутника із заокругленими кутами і складається з валу близько 2 м заввишки та понад 2 м завширшки.

Вал оточує майже круглий котлован, дно якого знаходиться на глибині 3 м. від поверхні валу. Вздовж лінії північ – південь, з невеликим відхиленням до сходу і заходу, ширина цього укріплення через вал і котлован становить близько 35 м. У чотирьох місцях розміщені майже за сторонами світу хрести з білого пісковика з обвітреною поверхнею. На південному хресті – рештки повністю затертого напису, на північному – невелике зображення хреста з заглиблених ліній. За типом хрести можуть бути датовані XVII ст.

У 1954 році наукові співробітники Дубенського краєзнавчого музею Є. Г. Нефедовський та В. Д. Селедець заклали невеликий шурф у котловані біля основи західного боку валу. У шурфі знайдено кінську підкову, сліди прогнилого дерева та залишки пророслих зерен злаків (ячмінь або овес). Назовні укріплення слід рову не простежується. Це вказує на те, що вал був насипаний із землі, вибраної з внутрішнього котловану. Результати шурфування 1954 р. дозволяють припустити, що земля була насипана на вози, розташовані неправильним прямокутником, як це робили козаки, будуючи свої бойові табори.

Бій на Козацькому редуті, як локальна, історична подія на Дубенщині в ході Берестецької компанії чітко в’яжеться із роз’їздами польських частин з козацькими загонами за 3 милі від Дубна між селами Плоска і Семидуби. Результати обстеження залишків табору у 1981 р. та співставлення письмових джерел і наслідків розвідки 1954 р. дозволяють припустити, що згаданий об’єкт є рештками козацького табору, здобутого ротмістрами Стжалковським і Суходольським 19 червня 1651 року.

Знаючи точне місце і дату бою, ми продовжуємо з року в рік хронологічно непослідовно вшановувати пам'ять наших славних предків-козаків. У жодному разі не претендуємо на сенсацію, проте вважаємо, що народна пам’ять має зберегти кожну правдиву деталь нашої історії.

На фото: картина «Бій на Козацькому редуті». Автор Микола Тимчак. 1998 рік.