Історія вишиванки

 

Історія вишиванки: символ, що пережив віки

Вишиванка — це не просто українська сорочка з візерунками. Це своєрідний код нації, в якому кожен стібок несе енергію предків, а кожен візерунок має значення. Археологи знаходять свідчення вишивки на території України ще з часів трипільської культури (V–III тис. до н.е.), коли орнаменти наносили на тканину вручну, використовуючи кістяні голки та природні барвники

У Київській Русі вишивка вже була ознакою статусу та багатства. Князі, бояри й заможні городяни носили сорочки, прикрашені шовком, золотими й срібними нитками. Простолюдини ж вишивали льон або коноплю, але орнаменти завжди залишалися оберегами. Кожен регіон мав свої кольори й мотиви: червоно-чорні геометричні узори Поділля, ніжні сині та білі візерунки Полісся, яскраві багатоколірні мотиви Полтавщини.

Символіка кольорів теж не випадкова:

• Червоний — життя, любов, сонце.

• Чорний — земля, родючість, пам’ять предків.

• Синій — вода, небо, спокій.

• Зелений — весна, молодість, відродження.

У XIX–XX ст. вишиванка стала не лише святковим одягом, а й символом боротьби за ідентичність. Під час заборон української мови й культури сорочка з вишивкою була тихим, але виразним жестом спротиву. Сьогодні вишиванка — це модний елемент у світі, але для українців вона й досі залишається захисним оберегом і голосом історії.

Коли ви одягаєте вишиванку, пам’ятайте — ви носите на собі тисячоліття української культури, любові й сили.