Державність на українських землях існувала задовго до появи варязького князя Ігоря й навіть до IX століття.

 

ЧОМУ МИ ПЛЕМЕНА В ІМПЕРСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ.

Поняття «східнослов’янські племена» стало зручним штампом, щоби применшити наш розвиток і звести тисячолітню історію до «родоплемінного рівня».

Російська історіографія поширила цей міф: мовляв, українські й інші східнослов’янські народи походять не з держав, а з «розрізнених племен», яким потрібен був «норманський князь» для створення держави.

Але факти говорять інше.

Державність на українських землях існувала задовго до появи варязького князя Ігоря й навіть до IX століття.

ДЕРЖАВИ ДО РЮРИКОВИЧІВ

• Скіфи і сармати мали царів, власну територію, кордони, релігію, гроші, дипломатію. Це вже класичні державні інститути.

Скіфський цар Аттей воював із Філіппом II, батьком Олександра Македонського.

Чому Македонський — «державник», а Аттей — «племінний вождь»?

• Анти (IV–VII ст.) — слов’янський союз із князями й військом, описаний у візантійських хроніках.

• Поляни, древляни, сіверяни — кожна земля мала свого князя, кордони, дипломатію й навіть власних богів.

Літописці замовчали більшість династій, але не змогли «викреслити» древлянського князя Мала, бо саме його дочка Малуша була матір’ю Володимира Великого.

• Змієві вали (VI–X ст.) на Київщині та Поліссі — це грандіозна оборонна система будувалась століттями, яку не могли створити «племена», а лише організована держава.

Чому ж Київ прийняв варязького князя? Тому що він був своїм — з полабських слов’ян, із тією ж мовою, релігією, тотемами. Але імперська історія відсікла цей факт, проголосивши його «вікінгом із чужої цивілізації».

ТЯГЛІСТЬ ТРАДИЦІЇ

• Богдан Хмельницький вважав себе нащадком сарматів. Чи зводив би він себе, гетьмана й державника, до рівня «племені»?

• Святослав Хоробрий і козацькі гетьмани мали однаковий зовнішній вигляд: чуб, вуса без бороди, тотем сокола — як у скіфів.

• Наші колядки та обряди — спадок тисячоліть, а не «нові вигадки».

ЧОМУ ПІДНЕСЛИ САМЕ РЮРИКОВИЧІВ?

1. Імперська вигода. Російські історики XVIII–XIX ст. хотіли показати, що державність почалася лише з варягів, а саме з чужого для нас вікінга, щоб відрізати нас від слов’янських братів на заході.

2. Приниження автохтонної традиції. Це стирало князів Мала, Діра, Аскольда та інші династії.

3. Легітимізація Москви. Якщо все почалося з династії Рюриковичей, то московські Романови (нащадки Рюриковичів по лінії) могли заявляти про «спадщину всієї Русі».

НАСПРАВДІ

• Рюриковичі не створили державу з нуля — вони увійшли у вже сформовану систему князівств.

• Русь виникла як результат об’єднання місцевих земель — полян, древлян, сіверян, тиверців, уличів.

• Хто ж зміг їх об’єднати? — Володимир Великий, онук древлянського князя Мала.

• Ми не кликали князів, бо в нас були свої і ми не потребували в інших.

Більше того, покликаний князь, якого літописи згадують у Чуді й Мері, там не залишився.

А Новгородом фактично правили нащадки древлянського князя Мала.

Його син Добриня був регентом при малолітньому Володимирі. А син Добрині пізніше став фактичним правителем Новгорода вже при Ярославі Мудрому.

Тобто ключові «варязькі» центри контролювалися нашою династією.

Те, що нам намагаються подати як «подарунок держави ззовні», — насправді вигадка імперської історіографії.

Ми мали своїх князів, свої землі й свою державність. І саме їхня спадщина творить сучасну Україну.

Маємо відновити свою історію аби не жити за чужими правилами і позбавитись претензій на «спільну» історію, де нам немає місця.