пані Клопцицьова.

 

пані Клопцицьової.

Що ж це за пані така?

Розповідаємо далі

Красива, ділова та принципова Пауліна Клопцицьова була власницею найприбутковішого на початку ХХ ст. борделю, який розташовувався на останньому поверсі готелю біля залізничного вокзалу.

Буквально за лічені місяці 1911 року адвокат та голова окружного суду в Чорткові, Анджей Льорек, зводить для своєї коханої Пауліни Клопцицьової житлову садибу перед вікнами його кабінету в чортківському окружному суді .

Їхні стосунки були прихованими, адже на час знайомства з пані Клопцицьовою пан Анджей був одруженим та мав двох дітей.

Щоб сторонні очі не бачили, як він потрапляє в помешкання, будівля мала наскрізний заїзд із затишним подвір’ям.

В інтер’єрі обабіч проїзду до сходів, що вели на другий поверх, на стінах були намальовані картини на античну тематику.

На даху будинку з’явилось погруддя пані Клопцицьової, трохи нижче – ініціали польсьою мовою РК (Пауліна Клопцицьова), ще нижче – барельєф обох закоханих в профіль.

Анджей Льорек не хотів аби його кохана втратила свою красу, і вирішив увіковічнити її образ на даху будинку. А щоб створити для себе певну ілюзію, попросив скульптора зробити так, аби пані завжди видивлялася у вікна його кабінету.

За бажанням пані Пауліни, під погруддям розмістили текст латинською мовою «Si vis Amari, ama!», що означає «Хочеш бути коханим, кохай!». Та в радянські часи, коли в будівлі окружного суду розмістилась військова школа молодшого спеціаліста (ШМАС), надпис заштукатурили міцним розчином цементу, аргументуючи, що це буржуазний заклик до вільної любові.

Про Анджея Льорека уже давно ніхто не згадує, а от Пауліна з висоти колись свого будинку досі виглядає коханого з вікна.

Бо, Si vis Amari, ama!