10 українців, які були мільйонерами ще ДО більшовиків — і вкладали гроші не в палаци, а в Україну.
Але запам’яталися не через гроші —
а через те, що з ними зробили.
Бо для них багатство означало не розкіш, а відповідальність.
Цукровий магнат, який мовчки фінансував Шевченка, «Кобзар», українські школи, освіту й науку.
Про нього майже не писали — зате без нього українська культура могла не вижити.
Заможний аграрій, що утримував газету «Рада», фінансував українські видання й допомагав письменникам.
Коцюбинського лікував за власні кошти, бо вважав: нація починається з культури.
Під прикриттям балів і салонів творила осередки української ідеї.
Провозила заборонені книжки, підтримувала Наукове товариство ім. Шевченка.
Віддавав до 80% прибутку на лікарні, школи, музеї, храми.
Лише в Київ інвестував 5 млн рублів — сьогодні це десятки мільйонів доларів.
Створив унікальну колекцію козацьких реліквій і подарував її народу.
Видавав Шевченка, збирав культурну еліту в Качанівці.
Заснував Алчевськ, металургійні підприємства — і паралельно школи, бібліотеки, церкви.
Підтримував український рух не лише грошима, а й переконаннями.
Після смерті сина заснував Колегію Галагана — одну з найкращих освітніх установ.
Викупив кобзаря Остапа Вересая з кріпацтва, фінансував книжки й бібліотеки.
Фінансував Лесю Українку, Кобилянську, Винниченка.
Коцюбинському платив регулярну “зарплату”, щоб той міг писати, а не виживати.
Лікарні, школи, храми, благоустрій.
Містяни самі збудували йому пам’ятник. А його син заснував художній музей.
Разом із дружиною Варварою створив музей, що сьогодні носить їхнє ім’я.
Замість приватних маєтків — національна колекція шедеврів.
І вміли бути шляхетними.
Вони вірили: якщо маєш багатство — маєш обов’язок.
Можливо, нам варто частіше про це згадувати.

Коментарі
Дописати коментар