15 червня 1775 року москва знищила Запорозьку Січ.

 15 червня 1775 року москва знищила Запорозьку Січ.

Не Османська імперія.
Не кримський хан.
Не давній ворог.
15 червня 1775 року російська імперська армія під командуванням генерала Петра Текелія, повертаючись з російсько-турецької війни, підступно оточила та знищила Запорозьку Січ (Підпільненську Січ) за наказом імператриці Катерини II
А ті, поруч із ким запорожці ще недавно воювали проти турків.

Козаки допомогли російській імперії здобути перемогу у війні 1768–1774 років. А коли війна закінчилася, понад 100 000 московських солдатів оточили Січ.

Без попередження.
Без честі.
Без права на вибір.

У самій Січі залишалося близько 3000 оборонців. Значна частина козаків ще не повернулася з походів або була на промислах.

Запорожці були готові битися. Але кошовий отаман Петро Калнишевський вирішив не допустити великого кровопролиття.

Січ склала зброю.

А потім її не стало.

Запорізька Січ пережила турецькі походи, татарські набіги й десятки воєн.

Але загинула від рук тих, кого вважала союзниками.

Було зруйновано укріплення, вивезено скарбницю, документи, клейноди. Старшину заарештували. Павла Головатого та Івана Глобу заслали до Сибіру. 85-річного Петра Калнишевського ув’язнили на Соловках, де він провів у неволі понад 25 років.

Єкатєріна ІІ назвала запорожців «розбишаками» і хотіла знищити навіть саму назву запорозьких козаків.

Імперія хотіла, щоб про них забули.

Не вийшло.

Немає імперії Єкатєріни.
Немає її фаворитів.
Немає тих, хто ділив українські землі між собою.

А ім’я Запорозької Січі живе.

Основні історичні факти цієї події:

• Ліквідація державності: Військо Запорозьке Низове було офіційно розпущене, а його землі розділені між російськими губерніями.
• Пограбування: Усі козацькі клейноди, скарбницю, архіви та майно російські війська вивезли до Петербурга.
• Доля козаків: Частину старшини звинуватили у «зраді» та заарештували, значну кількість козаків примусово записали до драгунських полків, а частина пішла за Дунай, заснувавши Задунайську Січ.
• Офіційний документ: Остаточне знищення автономії закріпили Маніфестом від серпня 1775 року.

Живе в наших книжках.
У піснях.
У пам’яті.
У назвах військових підрозділів.
У самому відчутті української свободи.

Бо фортецю можна зруйнувати.
Архіви можна вивезти.
Землі можна захопити.

Але пам’ять про Запорозьку Січ не можуть знищити вже 251 рік.