Мстислав Великий

 Мстислав Великий правив у Києві з 1125 по 1132 рік. Він став Великим князем Київським одразу після смерті свого батька, Володимира Мономаха, і став останнім правителем, який утримував єдність і централізовану владу в Київській Русі перед початком періоду роздробленості.

Сьогодні, 1 червня, за однією з версій день його народження.

Мстислав Великий (1076–1132) був старшим сином Володимира Мономаха і одним із найвидатніших правителів Русі.

Коли Мстислав правив у Києві, з думкою київського князя рахувалися правителі по всій Європі.

Ще за життя його почали називати Мстиславом Великим.

Для середньовічного правителя така честь була винятковою.

У 1125 році він посів київський престол і продовжив справу батька. Для нього інтереси держави були важливішими за особисті амбіції князів, а Київ залишався справжнім центром великої держави.

Про вплив Мстислава говорить навіть його родина.

Шлюб із дітьми Мстислава вважався престижним для європейських королівських родин. Одна з його доньок стала королевою Данії, а спорідненість із київською князівською родиною згадувалася в офіційних родоводах європейських монархів як привід для гордості.

Є в його житті й майже неймовірна історія.

Ще молодим княжичем Мстислав під час полювання зазнав нападу ведмедя. Поранення були настільки важкими, що майже ніхто не вірив у його порятунок.

За переказом, його мати всю ніч молилася до святого Пантелеймона за життя сина. А вже наступного дня Мстислав несподівано почав одужувати.

Сам князь пізніше розповідав про дивне видіння юнака, який назвався Пантелеймоном і допоміг йому.

Саме після цієї події святий Пантелеймон став одним із найшанованіших святих княжої Русі, а князі почали будувати на його честь храми та монастирі.

За Мстислава Київ залишався одним із найвпливовіших центрів Східної Європи — містом, де вирішувалася доля великої держави.

Після смерті Мстислава у 1132 році Русь поступово почала втрачати свою єдність.

Князівські чвари ставали дедалі частішими, а окремі землі все більше віддалялися від Києва.

Після нього Київ ще довго залишався святинею й символом Русі.

Але тієї державної рівноваги, яку Мстислав утримував своїм авторитетом, уже не стало.

Тому його й пам’ятають не просто як князя з давнього літопису.

А як князя, за якого Київ ще був серцем великої держави, яку добре знали в Європі.