Його звали Регнальд Високий.
Або Регнальд Руський.
Або Рудобородий.
Історики досі сперечаються, ким він був насправді. Легендарним героєм? Напівзабутим князем? Реальним правителем, пам’ять про якого розчинилася між історією та міфом?
Та одне відомо точно: для скандинавів його ім’я було символом сили.
У VIII столітті, коли Європа ще не знала ані про хрещення Русі, ані про князя Володимира, ані про золоті бані Києва, північні моряки вже розповідали історії про далеку країну на сході. Вони називали її Гардарикі — Країна Міст.Її серцем був Кенугард.Київ.
Регнальд Високий (також відомий як Руда Борода) — це легендарний вождь русів та конунг Гардарики (скандинавська назва давньоруських земель), що згадується у старовинних скандинавських джерелах, зокрема у працях данського хроніста Саксона Грамматика («Діяння данів») та в ісландській сазі «Сегуброт». За легендарною хронологією, його діяльність припадає на VIII століття
У сагах він постає не мудрим законодавцем і не дипломатом. Це князь іншої епохи. Епохи меча, щита і особистої хоробрості. Про таких не писали законів. Про них складали легенди.
Кажуть, він був настільки високим і могутнім, що отримав прізвисько Високий. А його руду бороду знали від Балтики до далеких північних фіордів.
Коли над Скандинавією нависла загроза великої війни, саме до Регнальда звернулися по допомогу.
Тоді готувалася битва, яку пізніше назвуть Бровалльською — одна з найвідоміших битв у всьому скандинавському епосі.На заклик союзників князь Русі привів свої дружини.
Тисячі воїнів із далеких земель на сході.Для скандинавів це були не чужинці.Це були руси.
Люди, яких поважали й боялися.У переказах воїни Регнальда билися в самому центрі битви. Там, де вирішувалася доля війни. Там, де гинули найсміливіші.
А сам князь, як і належало герою стародавніх саг, не спостерігав за боєм здалеку.
Він бився попереду своїх людей.І загинув у двобої.
Не від стріли, випущеної здалеку. Не від зради. Не в ліжку від старості.
Він загинув так, як у ті часи мріяли загинути воїни — зі зброєю в руках, дивлячись ворогу в очі.
Минуло понад тисячу років.
Ми не знаємо, скільки в цій історії правди, а скільки легенди.
Не знаємо, чи справді Регнальд сидів на київському престолі.
Не знаємо, чи саме такою була його смерть.
Але знаємо інше.
Ще тоді, коли більшість європейців майже нічого не чули про землі над Дніпром, скандинавські саги вже розповідали про могутнього князя Русі, який воював нарівні з найбільшими героями свого часу.
І можливо, саме тому Регнальд Високий такий цікавий.
Він нагадує нам, що історія України складається не лише з добре відомих сторінок.
Іноді найцікавіші постаті живуть саме на межі між історією та легендою.
Там, де закінчуються літописи й починаються саги.
Ключові факти про постать
- Походження та влада: Згідно з переказами, він належав до скандинавського королівського роду Інґлінґів і був онуком або близьким родичем правителя Радбарта. У деяких пізніших варіантах легенд зазначається, що Регнальд правив безпосередньо в Кенугарді (давня скандинавська назва Києва).
- Битва при Броваллі: Найбільшу славу Регнальд здобув як союзник і двоюрідний брат конунга Сіґурда Перстня (Рінґа). Він брав участь у масштабній та напівміфічній битві при Броваллі (близько 770–775 рр.), де воював проти данського конунга Харальда Боєзуба.
- Військова могутність: Джерела описують його як найсильнішого та найважливішого союзника Сіґурда. На битву він привів із собою великі військові дружини русів (рутенів) зі сходу, які билися в самому центрі протистояння.
- Загибель у бою: За ісландською книгою «Сегуброт», Регнальд Високий загинув як справжній воїн — у запеклій та жорстокій дуелі з відомим фризьким витязем на ім'я Уббі, який атакував передню частину бойового клину русів.
- Символізм прізвиська: Його друге ім'я Руда Борода у скандинавській традиції вважалося ознакою неабиякої сили, мудрості та особливого сакрального зв'язку з магією (або богом Тором).
Історичне значення
Історики розглядають Регнальда Високого як персонажа на межі між історією та міфом. Оскільки писемних літописів Русі за VIII століття немає, скандинавські саги про Регнальда є важливим свідченням того, що ще задовго до офіційного літописного покликання варягів (862 рік) та правління Олега, військові формування з території сучасної України вже активно залучалися до великої європейської політики та військових конфліктів на півночі.
\

Коментарі
Дописати коментар