ЧОРНА РАДА під дулом московських рушниць. Трагедія демократичної процедури.

 

ЧОРНА РАДА

під дулом московських рушниць.

Трагедія демократичної процедури.

Після смерті Хмельницького та блискучої перемоги Івана Виговського під Конотопом 1659 року здавалося: Русь–Україна знову здобуде незалежність.

Але Москва помстилась не тільки арміями. Вона почала нищити українську еліту руками самих українців.

Після зречення Виговського булаву передали Юрію Хмельницькому.

Молодий і слабкий, він не витримав тиску царських послів і підписав новий Переяславський договір — ще більш принизливий, ніж попередній: Київська митрополія — під Москвою. Україна — вже не союзник, а підлегла.

Невдоволення наростало.

Гетьманів скидали, зраджували, вбивали.

Усе — під акомпанемент гармат з півночі.

Троє на булаву: Сомко, Золотаренко і Брюховецький.

1663 рік. Руїна роздирає Україну.

На Лівобережжі — московські гарнізони, промосковська старшина і глибоке розчарування в ідеї союзу з Московією.

Проте навіть у цих умовах козаки прагнуть обрати гетьмана… демократично. На загальновійськову раду в Ніжин з’їжджається козацтво з усієї Лівобережної України.

Це вже не та козацька рада, яка збиралася під Богданом Хмельницьким.

Це – Чорна рада, організована під контролем Москви.

Претендентів троє:

Яким Сомко — наказний гетьман, розумний, обережний, противник московського свавілля.

Василь Золотаренко — впливовий ніжинський полковник, брат відомого полководця Івана Золотаренка.

Іван Брюховецький — кошовий отаман, демагог, який обіцяє всім усе: простим козакам — землю, старшині — маєтності, царю — беззастережну покору. У нього є те, чого не мали Сомко і Золотаренко — підтримка московської армії.

Ніжинська Чорна рада зібрала безпрецедентну кількість учасників — тисячі козаків, багато з яких приїхали не зі своєї волі. На майдані — присутні московські стрільці, царські намісники, посли й багнети.

"Вибори" відбувалися під жорстким контролем Москви.

Брюховецький підкуповує чернь.

Переміг Брюховецький.

Сомко і Золотаренко втікли до московитського табору, але були видані, засуджені і… страчені.

Страта відбулася у місті Борзна. На ринку мечами стратили не лише гетьмана і полковника, а й багатьох їхніх прибічників.

Частину старшини заслали до Сибіру.

Це була не просто поразка Сомка і Золотаренка — це був символ кінця незалежності.

Ніжинська Чорна рада стала першим прикладом того, як Москва "допомагає" українцям проводити демократичні процедури: під дулами рушниць, через доноси, страх, страту й заслання.

Після цієї ради гетьманщина остаточно увійшла в зону царського контролю. Москва почала диктувати, хто буде гетьманом, з ким укладати договори, і як трактувати свободу.

Початок кінця.

Іван Брюховецький увійшов в історію як перший гетьман, який поїхав до Москви і… присягнув царю як підданий.

У 1665 році він підписав Московські статті, які обмежили права Гетьманщини до рівня провінції.

Українське самоврядування знищувалося руками самих українців.

А через кілька років, розчарований діями царя, який з поляками ділив Україну, віддавши тим назад все Правобережжя, Брюховецький підняв повстання. І сам загинув — від руки Петра Дорошенка.

Яким Сомко хотів об’єднати Україну.

Золотаренко вірив у силу права.

Обох стратили. На очах народу.

З дозволу царя. За наказом Брюховецького.

Ми маємо знати ці імена. Бо ті, хто не пам’ятає страти своїх гетьманів, знову голосуватимуть під дулами чужих гармат.