Дорошенко — гетьман, який змусив Річ Посполиту скасувати договір з Москвою про розподіл України по Дніпру.
Останній, хто намагався об’єднати Україну під булавою одного гетьмана.У серці Руїни, коли над Україною нависла тінь трьох імперій — Московії, Речі Посполитої та Османської Порти — зʼявився гетьман Петро Дорошенко.
У червні 1668 року Дорошенка проголошують гетьманом обох берегів Дніпра.
«Я — не гетьман Лівобережжя чи Правобережжя. Я — гетьман усієї України», — заявив він 1668 року.
Це не просто титул — це була спроба повернути єдність українських земель. Цей акт проголошення був більше, ніж політичним — він був символічним. Україна, хай і розтерзана, ще дихала.
Ще був шанс на зцілення.
Дипломатія Дорошенка: незалежність як стратегія. Ще до отримання гетьманської булави Петро Дорошенко проявив себе як блискучий дипломат і радник Хмельницького.
Він:
Вів листування з Кримом, Польщею, Османською імперією. Розумів, що союз із Москвою — це не порятунок, а повільне задушення України в обіймах «православного брата». У 1669 році Дорошенко укладає союз з Османською імперією. Отримує титул санджак-бея.
Війна за об'єднання.Об’єднана Україна була нікому не вигідна — окрім самих українців.
Московія підтримувала гетьмана Брюховецького на Лівобережжі.
Польща висунула Ханенка на Правобережжі.
Навіть Січ, яка мала б стояти за соборність, намагалася обрати свого кандидата — Суховія, союзника Криму.
Петро Дорошенко воював з ними усіма.
І попри це, він:
Відбив Лівобережжя. Утримав Правобережжя. Зламав війська Ханенка. Вигнав поляків з Поділля. Утримав протекторат Османської імперії на вигідних для себе умовах.
Бучацький договір 1672 року: прорив на міжнародному рівні.Це був найгучніший успіх Дорошенка.
Після тривалих боїв Османська імперія і Річ Посполита сідають за стіл переговорів. Завдяки перемогам Дорошенка, Польща вперше офіційно визнає існування “Української держави”. Польща відмовляється від Правобережжя України, на яке вона отримала право по Андрусівському договору з Москвою. Османська імперія визнає Дорошенка гетьманом. Султан надсилає йому хоругву як ознаку легітимності.Це був історичний момент. Україна вперше з 1654 року повертається на міжнародну арену як суб’єкт — а не об’єкт чужих інтриг.
Тінь поразки: самотній серед своїх.Після перемог прийшла найгірша поразка: втрата підтримки українців.
Московія оголошує війну Польщі і підкуповує козацьку старшину. Польща піднімає Ханенка на новий похід. Січ повертається до антидорошенківського табору. Союз з османами сприймають як зраду — навіть ті, хто колись сам звертався до султана.Петро Дорошенко залишається сам.
Він не зрадив. Не став знаряддям Москви. Не поклонився королю.
Але його народ — втомлений, зневірений, зраджений багатьма — вже не хоче продовжувати боротьбу.
У 1676 році, аби уникнути нової громадянської війни, Дорошенко сам складає булаву.
Але не перед ворогом — перед своїм співвітчизником, Іваном Самойловичем.
«Хай буде хоч якийсь порядок. Хоч якась Україна», — так міг думати той, хто ще вчора тримав соборну булаву.
Постскриптум.Петра Дорошенка вивезуть у Москву.
Дадуть йому маєток.
Історія напише про нього скупими словами: «гетьман, що склав повноваження».
Так щезла надія на соборність у добу, коли Україну розривали на шматки.
Коментарі
Дописати коментар