Скіфський курган

 

 

Скіфський курган можливо уявити як величезну купу землі, насипану над могилою. Але археологічні розрізи показують значно складнішу картину.

Великі царські кургани IV століття до н. е. були інженерними спорудами, які зводили за певним планом, використовуючи дерен, чорнозем, глину, мул, дерево й тисячі тонн каменю.

Один із найкраще досліджених прикладів — Чортомлик біля сучасного села Чкалове на Дніпропетровщині. До розкопок XIX століття його висота сягала приблизно 20 метрів. У 1980-х роках українсько-німецька експедиція під керівництвом В'ячеслава Мурзіна та Ренати Ролле проклала через залишки насипу серію стратиграфічних розрізів. Саме вони дозволили фактично прочитати технологію спорудження кургану шар за шаром.

Основним матеріалом Чортомлика виявився не просто ґрунт, а спеціально нарізаний степовий дерен. У розрізах добре простежувалися окремі дернові пластини приблизно 25 × 15 см, укладені трав'яним боком донизу. Дослідники підрахували, що в одному кубічному метрі насипу містилося приблизно 270 таких пластин. Щоб отримати один кубометр цієї кладки, потрібно було зняти дерен приблизно з 10 м² степу.

В оригінальній публікації Мурзіна і Ролле йдеться приблизно про 75 тисяч м³ дернових пластин, використаних у Чортомлику.

За розрахунком самих дослідників, для отримання такого об'єму потрібно було зрізати дерновий покрив щонайменше з 75 гектарів степу. Це близько 750 тисяч квадратних метрів.

Якщо механічно поширити підраховані археологами 270 пластин на весь зазначений об'єм, виходить величина порядку 20 мільйонів шматків дерну.

При цьому Чортомлик не будували одним суцільним насипанням. Археологи розрізняють щонайменше три конструктивні масиви. Кожен був обмежений своєрідними кільцями з мулистого ґрунту. Аналіз показав, що цей матеріал спеціально зволожували й ущільнювали. Отже, йдеться не про випадково змитий дощами ґрунт, а про штучні конструктивні елементи, які працювали як своєрідний каркас насипу. Дослідники навіть припускали, що такі прошарки могли додатково перешкоджати проникненню води всередину кургану.

Не менш складною була зовнішня частина споруди. Біля підніжжя Чортомлика існувала масивна кам'яна крепіда. Її зовнішня стіна була складена з великих плит, деякі сягали приблизно 2,5 м завдовжки. За оцінкою геолога М. Панченка, загальна маса каменю могла становити близько 8 тисяч тонн, причому його добували за 2–8 км від кургану. Каміння треба було видобути, доставити до місця будівництва й укласти в конструкцію без колісних самоскидів, кранів чи сучасних підйомних механізмів.

Крепіда виконувала не лише декоративну функцію. Вона утримувала підніжжя величезного земляного масиву. Дослідники виявили окремі будівельні ділянки, так звані захватки, що дозволяє припускати організацію робіт кількома групами будівельників. Над зовнішньою стіною формувався вирівняний кам'яний майданчик завширшки приблизно сім метрів. Тобто перед нами не просто земляний пагорб, а споруда з основою, облицюванням, внутрішнім каркасом і продуманим відведенням води.

Навіть поверхню, на якій починалося будівництво, готували спеціально. У центральній частині археологи простежили тонкий багатошаровий горизонт із глини та чорнозему, який вони пов'язували з давньою робочою поверхнею. Сам насип мав певний ухил, що відводив дощову воду від району центральної вхідної ями. Це ще один аргумент проти образу кургану як хаотично насипаної землі.

До початку насипання вже існував складний поховальний комплекс. Центральна гробниця Чортомлика була заглиблена приблизно на 11 метрів від рівня давньої поверхні й складалася з великої вхідної ями та системи підземних камер. Окремо були влаштовані кінські поховання. Тому спорудження такого кургану мало проходити послідовно. Спочатку створювали підземну поховальну архітектуру і проводили поховальний ритуал, після чого над комплексом формували багатошаровий монументальний насип.

Рената Ролле висловила думку, що використання величезної кількості дерну могло мати не лише практичний сенс. Адже дерен — це фактично верхній, живий шар степового пасовища. Знімаючи його з десятків гектарів і концентруючи над могилою, скіфи ніби переносили до померлого частину землі, якою він володів або користувався за життя.

Мурзін і Ролле сформулювали цю ідею дуже виразно. Курган міг бути не тільки пам'ятником над похованням, але й своєрідною частиною поховального інвентарю, «скомпактованою» ділянкою пасовища, призначеною небіжчикові в іншому світі. Вони звертали увагу й на індоєвропейські уявлення про потойбіччя як про пасовище, де душі померлих перебувають разом із принесеними в жертву тваринами.

Це красива і внутрішньо логічна гіпотеза, але її не слід подавати як доведений факт. Ми не маємо скіфського письмового тексту, де було б сказано, що дерен кургану означає саме «пасовище небіжчика». Дерен мав і очевидні практичні властивості. Його можна різати стандартними пластинами, переносити, щільно вкладати, він утворює міцний і відносно стабільний насип. Тому символічне пояснення не виключає інженерного.

Не можна також автоматично переносити конструкцію Чортомлика на всі скіфські кургани. Їхня архітектура різнилася залежно від часу, місцевості та статусу похованого. Проте дослідження Чортомлика, Товстої Могили, Огузу та інших великих насипів показали головне. Царський курган був не побічним продуктом поховання, а одним із центральних елементів самого ритуалу.

Його будівництво вимагало організованої робочої сили, транспорту, видобутку матеріалів, знання властивостей ґрунтів і каменю та, ймовірно, спеціалістів, яких Мурзін і Ролле фактично називали своєрідними «архітекторами курганів».

Тому порівняння великих скіфських курганів із пірамідами не таке вже перебільшене. Це інший матеріал, інша технологія й зовсім інша архітектурна традиція, але принцип подібний. Еліта перетворювала смерть правителя на величезний суспільний проєкт і назавжди змінювала навколишній ландшафт.

А у випадку Чортомлика ця «піраміда степу» могла бути складена буквально з самого степу.

Основні джерела. В. Ю. Мурзін, Р. Ролле, «Основні підсумки сучасного дослідження кургану Чортомлик», Археологія, 1989, № 1, с. 91–101. В. Ю. Мурзін, Р. Ролле, «Піраміди степів — пасовиська потойбічного світу, Курган Чортомлик», у виданні «Золото степу. Археологія України», 1991, с. 170–177.