Григорій (Гриць) Йосипович Коссак

 

Перший отаман січовиків, якого знищила радянська машина: трагедія легендарного полковника.

У березні 1939 року в розстрільному підвалі радянської в’язниці згасло життя чоловіка, чиє ім'я колись гриміло на увесь галицький край. Жорстока іронія долі: людина, яка пройшла крізь вогонь Першої світової війни, вистояла під австрійськими та польськими кулями та очолювала легендарних Українських Січових Стрільців, загинула не на полі бою з зброєю в руках, а від кулі чекістів у часи сталінського терору.

Сьогодні у "Таємничому Архіві" ми розповідаємо про Григорія (Гриця) Йосиповича Коссака - першого коменданта Легіону Українських Січових Стрільців, полковника УГА та викладача, чия віра в можливість розбудови України в радянських умовах обернулася страшною особистою трагедією.

Вчитель, який став легендарним отаманом.

Григорій народився 7 березня 1882 року в Дрогобичі. За освітою він був звичайним учителем і до війни працював у народних школах Галичини, очолював товариства "Січ". Але серпень 1914 року перекреслив мирне життя.

Коли спалахнула Перша світова війна, саме 32-річному Грицю Коссаку довірили очолити першу вишкільну бригаду, а згодом і весь Легіон Українських Січових Стрільців. Під його командуванням стрільці виявили безприкладний героїзм у боях проти російської імперської армії на Маківці та Лисоні, захищаючи галицьку землю. Коссак володів винятковим військовим талантом і авторитетом серед підлеглих - стрільці називали його батьком.

Листопадовий чин і випробування УГА.

Під час доленосних подій Листопадового чину 1918 року та утворення ЗУНР Коссак знову опинився на передньому краї. Він короткий час обіймав посаду начального командира українських військ у Львові, а пізніше командував бойовими групами та ІІІ Корпусом Української Галицької Армії.

Він пройшов через пекло Чотирикутника смерті, епідемію тифу, розпач та капітуляцію, намагаючись врятувати своїх виснажених бійців будь-якою ціною.

Пастка еміграції та радянська ілюзія.

Після поразки Визвольних змагань Гриць Коссак опинився в еміграції в Австрії та Чехословаччині. У 1920-х роках серед частини української інтелігенції поширилися ілюзії щодо "українізації" в УРСР. Коссак, який прагнув викладати та передавати свій досвід молоді, піддався цій спокусі.

У 1924 році він переїхав до радянської України, оселився в Харкові та працював викладачем військової справи у Червоній школі старшин. Він щиро вірив, що допомагає будувати національну армію.

Арешти, тортури та розстрільний вирок.

Радянська система не збиралася прощати колишньому отаману його минуле. У 1931 році Коссака заарештували у сфабрикованій справі "Українського національного центру" та засудили до 6 років таборів.

Після відбуття терміну його не випустили на волю. Під час піку репресій його заарештували вдруге. Напханий фальшивими звинуваченнями в "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності", протокол став підставою для смертного вироку. 3 березня 1939 року Григорія Коссака розстріляли в москві.

Чому ця історія у нашому «Таємничому Архіві»?

Доля Гриця Коссака - це трагічний урок про те, як жорстока тоталітарна машина пережовує і нищить навіть тих національних героїв, які повірили її обіцянкам. Своїм життям він виборов славу військового творця ЗУНР, а своєю смертю нагадав про ціну недовіри до ворога.