СКРИНЯ, ЯКУ ГОТУВАЛИ РОКАМИ: СКІЛЬКИ ПРАЦІ КОШТУВАВ ДІВОЧИЙ ПОСАГЩоб покласти до скрині нову сорочку, іноді спочатку треба було посіяти льон. Виростити його, обробити стебла, підготувати волокно, напрясти ниток, виткати полотно. І лише потім — кроїти, шити та оздоблювати.
Тому весільний посаг в українському селі XIX століття збирали поступово. За складеними рушниками й сувоями стояли сезони роботи, вечори з веретеном і допомога родини. Саму скриню могли придбати ближче до весілля, але речі для неї починали готувати значно раніше.
ЩО СКЛАДАЛИ ВСЕРЕДИНУОснову становили одяг і домашній текстиль: сорочки, рушники, полотно, речі для постелі. Залежно від місцевості та достатку додавали поясний одяг, хустки, пояси, інші складники жіночого вбрання.
Особливу цінність мали сувої ще не покроєного полотна. Це був запас матеріалу, з якого після весілля можна було пошити потрібні речі. Готова сорочка мала визначене призначення, а полотно залишало господині можливість використати його відповідно до потреб.
Єдиного обов’язкового набору для всієї України не існувало. Кількість речей, їхні назви, тканини та оздоблення відрізнялися. Достаток однієї родини дозволяв замовляти й купувати, іншої — змушував довго накопичувати навіть найнеобхідніше.
ЧОМУ ЦЕ ТРИВАЛО РОКАМИДомоткане полотно проходило довгий шлях. Льон або коноплі вирощували, збирали й обробляли, щоб відділити придатне для прядіння волокно від дерев’янистих частин стебла. Далі були прядіння, підготовка ниток до ткання, робота за верстатом, обробка готової тканини.
Кожен етап вимагав уміння. Нерівна нитка ускладнювала ткання, а якість полотна впливала на те, для чого його використають. Тонша тканина годилася для одних речей, грубіша — для інших.
Прядіння й шиття вписували в господарський рік, поряд із польовими роботами, доглядом за худобою та приготуванням їжі. Саме тому посаг накопичувався поступово: сьогодні додавалася нитка, згодом — полотно, пізніше — готова річ.
ЧИ ВСЕ ДІВЧИНА РОБИЛА САМАВід дівчини очікували навичок прядіння, шиття, вишивання, а в багатьох місцевостях — і ткання. Власноруч виготовлені речі були важливою частиною підготовки до шлюбу.
Проте наповнення скрині залежало від праці та можливостей усієї родини. Допомагали старші жінки, частину речей могли передати, купити або замовити майстрам. Упродовж XIX століття домашні тканини співіснували з покупними.
Уявлення, ніби кожна наречена неодмінно сама виготовляла весь посаг від насінини до останнього стібка, надто спрощує цей побут. Навіть за великої частки її власної роботи потрібні були сировина, знаряддя, навчання й час, який родина могла на це виділити.
ЯКОЮ БУЛА САМА СКРИНЯСкриню виготовляли майстри. Вона могла бути мальованою, різьбленою, окованою металом або зовсім стриманою за оздобленням. Її вигляд залежав від місцевих ремісничих традицій і грошей покупців.
Усередині нерідко містився прискринок — невелике відділення для дрібних цінностей. Там було зручно тримати прикраси, гроші та інші речі, які легко загубити між полотном і одягом.
На музейних скринях збереглися квіти, рослинні композиції, геометричні мотиви, сліди перефарбування й ремонту. Така річ могла служити десятиліттями та переходити в спадок.
ЩО ВІДБУВАЛОСЯ ПІСЛЯ ВЕСІЛЛЯКоли молода переходила до чоловікової оселі, разом із нею перевозили її речі. Скриня ставала місцем зберігання одягу й домашнього запасу вже в новому господарстві.
Водночас посаг був ширшим поняттям за вміст скрині. За можливостями родини до нього могли належати гроші, худоба та інше майно. Текстиль становив важливу, але далеко не завжди єдину його частину.
Етнографічні записи показують, що походження цього майна пам’ятали. Наприклад, Павло Чубинський описував звичай, за яким батьки жінки, що померла невдовзі після шлюбу без дітей, вимагали повернення даного за нею посагу. Це конкретне свідчення звичаєвих відносин, які різнилися залежно від місця й обставин.
СКІЛЬКИ Ж КОШТУВАЛА ПОВНА СКРИНЯУніверсальної суми чи кількості робочих днів тут немає. Вартість залежала від обсягу посагу, якості тканин, складності оздоблення та частки покупних речей.
Але оцінювати її лише ціною дерева й замка недостатньо. Усередині лежали матеріали, які треба було виростити або придбати, і вироби, на які витратили багато часу. Рясна вишивка додавала роботи, проте навіть проста невишита сорочка вже вимагала значної праці.
Саме тому стара скриня з кількома сорочками й сувоєм полотна могла містити дуже вагомий родинний запас.
Коментарі
Дописати коментар