КАРАСІ НА СОЛОМІ: ЯК НА ПОЛІССІ ГОТУВАЛИ РИБУ В ПЕЧІПіч уже протопили. Хліб вийняли, полум’я згасло, але всередині ще довго тримається тепло. Саме час покласти туди карасів.
На Поліссі, серед річок, озер і заболочених заплав, риба була звичною частиною селянського столу. Її їли свіжою та заготовляли про запас. Один із місцевих способів — готувати в печі на соломі.
Карасів чистили, потрошили й солили. На солому викладали підготовлену рибу, а потім ставили її в піч, коли сильного жару вже не було. Поспішати тут не доводилося: риба поволі пропікалася й підсихала на залишковому теплі.
Для чого брали солому? Вона відділяла рибу від гарячої поверхні, допомагала їй не пригоріти й додавала ледь відчутного аромату. А піч тим часом виконувала ще одну роботу після щоденного готування.
У селах Рівненського Полісся дослідники записали, що так готували не лише карасів, а й коропів та в’юнів. Спосіб залежав від того, яку рибу принесли додому, як протопили піч і чи збиралися їсти її одразу, чи підсушити для зберігання.
Уявіть ранок у хаті. Відчиняють піч, виймають рибу, що провела там багато годин. Вона вже зовсім інша, ніж та, яку поклали ввечері: щільніша, з підсушеною поверхнею і запахом печі та соломи.
За цією стравою стояла точна звичка поводитися з теплом. Спершу піч пекла хліб або готувала обід. А коли жар слабшав, поліська родина використовувала його для риби.
Карасі на соломі — смак Полісся, який народився з того, що було поруч: водойми, соломи й теплої печі.
А у вашій родині колись сушили чи запікали рибу таким способом?
Коментарі
Дописати коментар