Анти

 

Анти: загадковий народ, якого боялася Візантія

У VI столітті Візантійська імперія була наймогутнішою державою Європи. Її армії воювали в Італії, Африці й Персії, а в Константинополі будували собор Святої Софії. Проте на північному кордоні, за Дунаєм, імперія мала неспокійного сусіда. Візантійські історики називали цей народ антами. І саме анти стали одними з перших предків українців, про яких до нас дійшли докладні письмові свідчення.

Про антів писали кілька авторів того часу. Готський історик Йордан у своїй праці «Гетика» близько середини VI століття назвав антів найсильнішими серед споріднених народів. За його словами, вони жили між Дністром і Дніпром, там, де Чорне море вигинається дугою. Тобто йдеться саме про землі сучасної України.

Найдокладніше антів описав візантійський історик Прокопій Кесарійський. Він писав про антів і споріднених із ними склавинів, які мали спільну мову і схожі звичаї. І його опис вражає досі.

За словами Прокопія, цими народами не правила одна людина. Вони жили в народоправстві, тобто важливі справи вирішували спільно, на зібраннях. Для візантійця, який звик до імператорської влади, це здавалося дивним і навіть небезпечним.

Прокопій описує і їхню віру. Анти вважали, що одним із головних богів є творець блискавки, володар усього світу, і приносили йому в жертву биків. Крім того, вони шанували річки, німф та інших духів природи. Для дослідників це одне з найраніших свідчень про віру слов'ян.

Візантійський автор розповідає також про побут антів. Вони жили в простих хатинах, розкиданих далеко одна від одної, і часто змінювали місце проживання. Археологи підтверджують це: на землях, які пов'язують з антами, знаходять невеликі поселення з напівземлянками, глиняним посудом ручної роботи і залізними знаряддями.

Найбільше візантійці знали антів як воїнів. Анти воювали переважно пішими, зі щитами і списами, без важких обладунків. Вони вміли раптово нападати, ховатися в лісах і болотах, переправлятися через річки. Від 520-х років вони разом зі склавинами здійснювали набіги через Дунай на візантійські провінції, доходячи до Фракії і захоплюючи багату здобич і полонених.

Найдавнішу трагічну історію антів зберіг Йордан. Наприкінці IV століття остготський король Вінітарій виступив проти антів. Спочатку він зазнав поразки, але згодом захопив антського вождя Божа. Вінітарій наказав розіп'яти Божа разом із синами і сімдесятьма старійшинами, щоб залякати антів. Ця подія вважається однією з найраніших відомих подій історії предків українців.

Візантія намагалася приборкати антів не лише силою, а й дипломатією. Імператор Юстиніан пропонував антам землю і союз, щоб вони захищали дунайський кордон імперії від інших племен. Деякі анти служили у візантійському війську, і про їхню хоробрість писали візантійські автори.

У середині VI століття з'явився новий грізний ворог: авари, кочовики, що прийшли зі сходу. Візантійський історик Менандр розповідає, що анти відправили до аварів посольство на чолі з Межамиром. Межамир тримався гордо і зухвало, і за порадою одного з наближених аварський каган наказав його вбити. Після цього авари почали спустошувати антські землі.

Остання звістка про антів датується 602 роком. Аварський каган послав військо, щоб знищити антів, які були союзниками Візантії. Після цього анти зникають із письмових джерел. Чи були вони знищені, чи просто увійшли до складу нових племінних союзів, дослідники досі сперечаються.

Сучасні археологи пов'язують антів із так званою пеньківською культурою VI–VII століть, пам'ятки якої знаходять у лісостепу України. Далі історія цих земель продовжилася в літописних племенах полян, уличів, тиверців та інших, з яких згодом постала Русь.

Анти залишили нам не лише назву і кілька сторінок візантійських хронік. Вони показують, що вже у VI столітті на наших землях жили народи, які мали власні звичаї, віру, спосіб управління і вміли протистояти найсильнішій державі тодішньої Європи.

А ви чули про антів раніше? Як вважаєте, чому про них так мало знають у школі? Напишіть у коментарях.