Нобелівську премію отримали: п'ять доль , хто народився на нашій землі

 

Нобелівську премію не отримав жоден громадянин України, але її отримали ті, хто народився на нашій землі: п'ять доль, що змінили науку і літературу

Коли в жовтні оголошують імена нобелівських лауреатів, в Україні щороку виникає одне й те саме запитання: чому серед них немає наших співвітчизників? Формально це так: жоден громадянин незалежної України поки не став лауреатом. Але історія знає цілий ряд видатних людей, які народилися на українських землях, виросли тут і пізніше прославили світ своїми відкриттями. За різними підрахунками, таких лауреатів налічується від п'яти до восьми. Розповімо про п'ятьох із них.

Першим серед них був Ілля Мечников. Він народився 1845 року в селі Іванівка на Харківщині, на землях, які тоді входили до складу Російської імперії. Мечников став одним із засновників імунології. Він відкрив явище фагоцитозу, коли особливі клітини організму поглинають і знищують шкідливі мікроби. За цю роботу в 1908 році йому присудили Нобелівську премію з фізіології і медицини, яку він розділив із німецьким ученим Паулем Ерліхом. Більшу частину життя Мечников працював у Парижі, в Інституті Пастера.

Другим був Зельман Ваксман. Він народився 1888 року в містечку Нова Прилука біля Бердичева, нині Вінницька область. Майбутній мікробіолог емігрував до США і став одним із найвидатніших дослідників ґрунтових мікроорганізмів. Саме Ваксман і його учні відкрили стрептоміцин, перший ефективний антибіотик проти туберкульозу. Ваксман же запропонував сам термін «антибіотик». Нобелівську премію з фізіології і медицини він отримав у 1952 році.

Третім лауреатом став Шмуель Йосеф Аґнон, а до еміграції Шмуель Йосеф Чачкес. Він народився 1888 року в Бучачі на Тернопільщині. Цей край тоді входив до складу Австро-Угорщини. Аґнон писав мовою іврит і став класиком єврейської літератури. Його романи й оповідання, зокрема «Нічний постоялець», сповнені образів рідного міста. Нобелівську премію з літератури він отримав у 1966 році, розділивши її з поетесою Неллі Закс. А в сучасному Бучачі діє літературний центр, присвячений письменнику.

Четвертим був Жорж Шарпак. Він народився в 1924 році у місті Дубровиця на Рівненщині, тоді воно входило до складу Польщі. Коли хлопцю було кілька років, родина переїхала до Франції, де він виріс, став фізиком і працював у Європейській організації ядерних досліджень. Шарпак винайшов багатодротову пропорційну камеру, прилад, який дозволив значно прискорити реєстрацію елементарних частинок. Саме за це в 1992 році він отримав Нобелівську премію з фізики.

П'ятим лауреатом є Роалд Гоффман. Він народився 1937 року в місті Золочів на Львівщині, тоді воно входило до складу Польщі. У дитинстві пережив Другу світову війну, і родину врятували добрі люди, які сховали їх у шкільному будинку в Золочеві. Після війни родина емігрувала до США. Гоффман став хіміком і створив теорії, які пояснюють перебіг хімічних реакцій. У 1981 році він розділив Нобелівську премію з хімії з японським ученим Кеніті Фукуї. Крім науки, Гоффман пише вірші й п'єси.

Усі п'ятеро народилися в різні часи й різних державах. Дехто з них жив і працював здебільшого за кордоном, і сам вибір країни залежав від історичних обставин. Деякі з них самі себе не ототожнювали саме з українською нацією. Але їхні біографії пов'язані з нашою землею, і саме тут формувався їхній характер.

Часто звучить питання: що б було, якби історія склалася інакше? Імперії, які керували українськими землями, не давали розвиватися місцевій науці. Талановиті люди виїжджали шукати можливостей в інших країнах, а там досягали світового визнання. Саме тому багато видатних учених, які народилися в Україні, стали гордістю інших народів.

Для сучасної України ці імена мають особливе значення. Вони нагадують, що наша земля давала світові таланти задовго до здобуття незалежності. І сьогодні, коли українські вчені працюють у найкращих лабораторіях світу, важливо створювати умови, щоб їхні відкриття робилися вдома.